18. Радянсько-американські відносини у 60-70-і рр.. Хх ст.

1 травня 1960 р., за два тижні до початку наради на найвищому рівні в Парижі, у повітряному просторі СРСР над Уралом зенітною ракетою було збито американський розвідувальний літак У-2. Прибувши до столиці Франції, М. Хрущов зажадав вибачення з боку американського уряду й заборони розвідувальних польотів над територією СРСР. Американський президент відмовився задовольнити всі вимоги М. Хрущова, обмежившись обіцянкою припинити польоти на час свого перебування при владі.Унаслідок погіршення радянсько-американських відносин було відкладено вирішення берлінського питання, не вдалося реалізувати й першу з початку "холодної війни" спробу зупинити гонку озброєнь. 1962 року уряд Куби звернувся до СРСР з проханням надати їй військову допомогу, щоб захиститися від спроб США («Операція в Затоці Свиней») скинути уряд Фіделя Кастро. Лідер СРСР Микита Хрущов погодився надати цю допомогу. Він разом із керівництвом Радянського Союзу дійшов висновку, що найефективнішим способом захисту буде розміщення там ядерної зброї. Причиною такого рішення було й те, що навколо СРСР — у Туреччині й Італії — Сполучені Штати розмістили ракети з ядерними боєголовками, які могли досягати об'єктів на території СРСР за 5-10 хвилин. Радянські ж міжконтинентальні ракети території США — за 25 хвилин. Протистояння між Радянським Союзом і Сполученими Штатами відносно розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі в жовтні 1962.

Розрядка ( з франц. "détente")- період у міжнародних відносинах, який характеризує 60-70-ті роки ХХ ст., для якого характерно ослаблення протиборства між такими наддержавами,як США та СРСР,пояснює нормалізацію відносин між ними, взаємні поступки і компроміси. У цей період приймаються міри по обмеженню гонки озброєнь і розвитку співробітництвах у різних сферах. Розрядка 70-х років заклала фундамент подальшого руху до обмеження арсеналів зброї масового знищення. Вона показала можливість досягнення домовленості з усіх питань міжнародної безпеки. Офіційно розрядка в СРСР була затверджена 30 березня 1971 року на XXIV зїзді ЦК КПРС. Першим реальним кроком у напрямі розрядки у відносинах між СРСР і США став офіційний державний візит до США глави СРСР М. С. Хрущова в 1959 році.

У 1971 р. адміністрація Ніксона активізувала контакти з радянським керівництвом, прагнучи підготувати візит президента в СРСР. У центрі радянсько-американського діалогу знаходилися наступні питання: запобігання ядерної війни; обмеження стратегічних озброєнь, регіональні конфлікти, включаючи положення на Близькому Сході; досягнення угоди по Західному Берліну і проведення загальноєвропейської наради. При цьому Москва відтягувала зустріч на вищому рівні, розраховуючи добитися від Ніксона додаткових поступок. Все ж в 1971 р. з'явилися ознаки деякого поліпшення радянсько-американських відносин. 30 вересня міністр закордонних справ СРСР А. Громико і державний секретар США У. Роджерс підписали угоду про заходи по зменшенню небезпеки виникнення ядерної війни між двома державами, домовленість про попередження випадкового або несанкціонованого застосування ядерної зброї. Тоді ж було підписано угоду про вдосконалення лінії прямого зв'язку між керівниками СРСР і США. Проте радянське керівництво продовжувало затягувати вирішення питання про візит Ніксона в СРСР. Подібна тактика привела до вирішення американського президента відвідати спочатку Китай. Його візит в КНР відбувся в лютому 1972 року. Вашингтон отримав можливість "розігрувати китайську карту". Москва змушена була рахуватися із загрозою подальшого зближення між США і Китаєм. Протидія подібного розвитку подій ставало одним з основних завдань радянської зовнішньої політики. У травні 1972 р. відбувся візит президента США Р. Ніксона до Радянського Союзу. У ході візиту 29 травня був підписаний основоположний політичний документ "Основи взаємовідносин між СРСР і США". Серцевиною радянсько-американських відносин були питання обмеження гонки стратегічних озброєнь. 26 травня 1972 Л. Брежнєв і Р. Ніксон підписали Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО) і Тимчасову угоду про заходи обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-1). У жовтні 1972 р. було підписано радянсько-американська угода про торгівлю. Тоді ж була досягнута домовленість про врегулювання розрахунків за ленд-лізом. В угоді 1972 р. вдалося узгодити суму радянської заборгованості по ленд-лізу (600 млн. доларів) та умови її погашення. На жаль, реалізувати підписану торговельну угоду не вдалося через "поправку Джексона - Веніка", за якою режим сприяння надавався лише при ліберізації виїзду радянських громадаян у інші країни на постійне проживання. Ця невдача стала тривожним сигналом наростання труднощів у процесі розрядки. Внаслідок недотримання СРСР своїх домовленостей та введення військ в Афганістан, 4 січня 1980 року період "розрядки" був офіційно завершений.