2. Еволюція взаємин Україна-нато.

Стратегічна концепція 1991 р. (Рим) – співробітництво з новими країнами ЦСЄ – важливий аспект. Відповідно створено РПАС (грудень 1991 р.)

Січень 1992 р. Україна член РПАС (засідання Робочої групи високого рівня). Лютий 1992 візит генсека НАТО (Вернер) до Києва, червень Кравчук до Брюсселю. Січень 1994 р. звернення РПАС щодо ПЗМ, 8 лютого 1994 р. Україна приєдналася до рамкового документу ПЗМ, розроблено індивідуальну програму партнерства. В рамках ПЗМ право укладати окремий договір. З 1994 р. в рамках програми ПЗМ було проведено понад 200 спільних військових навчань за участю ЗC України (60 тисяч українських військових).

Правова основа в «Основних напрямах ЗП України» від 2 липня 1993 р. – повне членство створить необхідні гарантії нац. безпеки. 9 липня 1997 р. Хартія про особливе партнерство (Мадрид): 1. стратегічна і геополітична роль У в побудові євро безпеки; 2. розвиток співпраці: політичні та безпекові питання; запобігання конфліктам, управління кризами; гуманітарні операції режим нерозповсюдження ЗМЗ; контроль над озброєнням; експорт озброєнь та супутніх технологій; боротьба з наркотиками, тероризмом. 3. механізм – консультації на рівні ПАР та відповідних комітетів, візити; механізми військового співооб., ПЗМ.

Механізми співпраці: відповідно до Хартії з квітня 1999 р. відносини розвиваються у форматі Комісії України-НАТО (КУН) – консультативний механізм (перше засідання Вашингтон), функції: консультації; 2. нагляд за виконанням Хартії; 3. оцінка розвитку відносин; 4. огляд планів на майбутнє; 5. перегляд спільної діяльності в рамках ПЗМ; 6. заходи за щорічними робочими планами між військовими; 7. виконання цільових планів (з 2002 р.).

Спільні робочі групи (СРГ) в рамках КУН з питань військової реформи, озброєнь, економічної безпеки, планування на випадок ЧП, з питань науки і навколишнього середовища. Регулярні засідання Україна-НАТО на рівні політичного, політико-військового, військового, економічного і спеціального комітетів.

Травень 2002 р. заява Кучми про прагнення членства в НАТО. Рейк’явік КУН (2002) заява міністрів ЗС про прагнення підняти відносини на новий рівень.

Жовтень 2002 р. План дій Україна-НАТО на основі Хартії (Прага, засідання КУН), започатковано практику щорічних цільових планів (конкретні заходи, формування на основі пропозиції конкретних міністерств і відомств); мета – визначення пріоритетів України; створення рамок для співпраці прийнято нову стратегію України щодо НАТО (кінцева мета членство). План стосується наступних сфер: правові питання, захист і безпека ін-ції, безпека, оборона і військові питання; економіка; політика і безпека. Механізми імплементації: Цільові плани; Річні плани і програми існуючих і нових Спільних робочих груп, Робочий план Військового комітет

23 травня 2002 р. рішення РНБО про початок підготовки нової стратегії України-НАТО, чинна з 8 липня 2002 р. Постанова ВРУ 21 листопада 2002 р. «Про рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України та НАТО» про підтримку стратегії та необхідність інтенсифікації вступу України до НАТО.

Закон України «Про основи нац. безпеки України» 19 червня 2003 р. – одним із завдань є членство в НАТО при збереженні добросусідських відносини з сусідами.

“Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року (Біла книга України)”(2004) обґрунтовує євроатлантичний курс України.

Указ Президента України 21 квітня 2005 р. «Питання Воєнної доктрини України» повернув до цього документа положення про кінцеву мету - вступ України до НАТО.

Останнім етапом є підписання Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Зараз відносини регулюють 15 двосторонніх угод, 17 внутрішніх правових актів України та НАТО.

Саміт КУН (Брюссель, 2005) Ющенко проголошує кінцеву мету України – членство НАТО, відповідно в квітні на рівні міністрів МЗС – початок Інтенсифікованого діалогу з питань членства та відповідних реформ (Вільнюс): розгляд політичних, військових і фінансових питань, пов’язаних з членством в НАТО. Акцент на посилення дем інститутів; політ діалог, реформи сектору безпеки і оборони; інформування громадськості.

Червень 2005 р. для реалізації вільнюських рішень генсеку передано Початковий дискусійний документ – позиція У (питання Дослідження 1995) щодо реформування всіх сфер відповідно до стандартів: ВП і ЗП, реформи безпеки і оборони, питання права. Відповідно з вересня 2005 р. фахові дискусії.

2005 р. перше спільне засідання РНБОУ та ПАР НАТО. Відповідно в грудні 2005 р. на рівні міністрів МЗС Спільну заяву, в якому вперше конкретні перспективи залучення до ПДЧ (до цього тільки про відкритість дверей).

Указу Президента 27.12.2005 р. „Про рішення Ради національної безпеки і оборони від 25 листопада 2005 року „Про невідкладні заходи щодо дальшого розвитку відносин України з організацією Північноатлантичного договору (НАТО)”.

13 березня 2006 р. Указ «Про національну систему координації співробітництва України з НАТО»: 1.створено інститут національних координаторів співробітництва У-НАТО; 2. Міжвідомча комісія з підготовки вступу (очолює перший заступник міністра), в її рамках 15 міжвідомчих робочих груп (сфера ЗП, безпека і оборона; економіка; екологія; освіта і наука; ЧП; право; фінанси; оборонна промисловість; нерозповсюдження і експортний контроль; інформація; безпека кордонів; боротьба з кримінальною діяльністю).

НАТО прописано і в Універсалі національної єдності 3 серпня 2006 р. (пункт 27): вступ до НАТО за референдумом після виконання всіх процедур.

Стратегія національної безпеки України, затвердженої Президентом України 12 лютого 2007 року: приєднання України до європейської та євроатлантичної систем безпеки, що передбачає взаємовигідну співпрацю з НАТО, формування умов для вступу.

22 жовтня 2007 р. Президент Віктор Ющенко на відкритті засідання Ради міністрів оборони країн Південно-Східної Європи у Києві підтвердив незмінність курсу України на членство у НАТО.

7 грудня 2007 р. у Брюсселі засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ, Україна звернулася до країн-членів НАТО підтримати намір приєднатися до ПДЧ під час Бухарестського саміту Альянсу 2-4 квітня 2008 року.

18 січня 2008 р. В. Огризко передав Я. де Хооп Схефферу «листа трьох», в якому висловлюється спільна позиція щодо готовності України приєднатися до ПДЧ в Бухаресті.

Спільна заява КУН в Бухаресті квітень 2008 р.: важливість відносин, початок інтенсивних контактів на високому політичному рівні з метою вирішення питань, що стосуються заявки на ПДЧ. Міністри закордонних справ НАТО мають зробити оцінку досягнутого прогресу на їхньому засіданні у грудні 2008 року та прийняти рішення щодо заявки стосовно ПДЧ з боку України. Засідання КУН на рівні послів більш регулярно; відзначено миротворчу співпрацю та успішність реформ. Україна стане членом НАТО.

Співпраця: миротворчі сили в БіГ (IFOR, SFOR); Косово (KFOR), NTM-I(Тренувальна місія НАТО в Іраку, 2 особи); ISAF (Міжнародні сили сприяння безпеці в Афганістані, медики); 2005 р. переговори про участь в середземноморській операції «Активні Зусилля», бере участь з 25.05.2007 р, зараз три кораблі; Спільна робоча група з з оборонної реформи (з 1998 р.) під егідою КУН; застосування Процесу планування та оцінки збройних сил в рамках ПЗМ – розробка спільних цілей розбудови збройних сил. Допомога в утилізації озброєння через Цільовий фонд ПЗМ. Економічна сфера: 1. оборонна економіка; 2. економічна безпека; 3. економічні аспекти перебудови оборонної промисловості. Військова співпраця через Військовий робочий план У-НАТО під егідою Військового комітету – правові рамки Угода про статус збройних сил ПЗМ (чинна з 2000 р.), що регулює візовий режим. Вдосконалення сумісності оборонних систем. Меморандум про взаєморозуміння з питань цивільного планування та випадок ЧП (1997). Участь в науковій програмі НАТО з 1991 р. , створено Спільну робочу групу з наукової і екологічної співпраці (З 2002 р. у програмі взяли участь майже 400 учених).

З травня 1992 р. Україна має статус асоційованого члена у Парламентській Асамблеї НАТО, де представлена Постійною делегацією Верховної Ради. Парламентський контроль за реалізацією стратегії інтеграції здійснюється Міжпарламентською Радою Україна-НАТО, з березні 2003 р. відповідно до Хартії від 1997 р.

2 квітня 2010 Віктор Янукович своїм рішенням, ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО і ліквідував національний центр з питань євроатлантичної інтеграції.

Станом на сьогодні

Закон України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики» від липня 2010 року:

- Україна як європейська позаблокова держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур;

- дотримання Україною політики позаблоковості, що означає неучасть України у військово-політичних союзах, пріоритетність участі у вдосконаленні та розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору та іншими військово-політичними блоками з усіх питань, що становлять взаємний інтерес;

Президент України Віктор Янукович доручив Кабінету міністрів України щороку розробляти проект річної національної програми співробітництва Україна - НАТО на рік, де визначати пріоритетні завдання і основні заходи співробітництва України і НАТО на плановий рік. Про це йдеться в указі Президента України № 328/2013 "Про річні національні програми співробітництва Україна - НАТО" від 12 червня 2013 р.

Рішення України направити фрегат «Гетьман Сагайдачний» з вертольотом Ка-27 та оглядовою командою для участі в операції НАТО з боротьби з піратством «Океанський щит» із подальшим їх приєднанням до операції ЄС «Аталанта» є свідченням глибокої співпраці в трикутнику Україна–ЄС–НАТО.