Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВСТУПНИЙ МВСП UPD.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
505.31 Кб
Скачать

16. Криза та розпад ялтинсько-потсдамської системи міжнародних відносин.

Після закінчення другої світової війни була встановлена Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин. її філософського й юридичною основою стали домовленості трьох великих держав, що виграли другу світову. В основу нової системи були покладені рішення Ялтинської (Кримської) та Потсдамської конференцій.

Основних характеристик Ялтинсько-Потсдамської системи:

- біполярність;

- розподіл сфер впливу між двома наддержавами і праг­нення до його порушення;

- децентралізація насильства (стабільнісіь на центрально­му та глобальному рівнях, що підтримувалася наддержавами, не­стабільність на регіональному та субрегіональному рівнях);

- фрагментація глобальної міжнародної системи і регіональних підсистем, на рівні яких вихід з конфліктів зале­жить передусім від рівноваги сил в регіоні та чисто внутрішніх факторів.

- неможливість збройних сутичок між наддержавами. Замість нього регіональні кризи, війни;

- розпад колоніальних імперій;

- світ перестає бути переважно євроцентристським;

- формування єдиного світового простору внаслідок роз­витку транспорту та засобів комунікації;

- прискорення суспІльно-історичних процесів внаслідок модернізації;

- формування єдиного інформаційно-телекомунікаційного простору.

При всій своїй суперечливості і постійній напруженості відносин двох конфронтуючих блоків Ялтинсько-Потсдамська забезпечувала мінімізацію традиційних єропейських протиріч, запобігла перетворенню конфронтації на пряме збройне зіткнення наддержав і забезпечила підтримання рівноваги сил й інтересів між двома блоками на глобальному рівні та в європейській регіональній підсистемі. Основи Я-П системи оставались незмінними протягом всього періоду її існування, сама система фактично стала найбільш стабільною в історії людства.

Перші тріщини в Ялтинсько-Потсдамському світоустрої з'явилися в середині 1980-х років, коли під гаслом "нового мис­лення" почався кардинальний перегляд основ радянської зовнішньої політики. Поступово ці тріщини стали приймати усе більш загрозливий вид, ставлячи під погрозу міцність усієї післявоєнної системи. Із переглядом своєї політики щодо д-ав соціал. табору СРСР поступово втра­тив вплив у схід.-європ. регіоні, що спричинило розпад структури Я.-п. с. м. в. Колишні союз­ники СРСР заявили про свою готовність вступити в майбутньому в зах.-європ. міждерж. структури, у т. ч. в НАТО. Після СРСР розпаду зник один із центрів сили Я.-п. с. м. в., що означало остаточне припинення її існування.

Об'єднання Німеччини, яке планувалося як локальний акт, стало наразі "спусковим гачком" для запуску цілої серії процесів, що призвели у подальшому до корінної зміни балансу сил у європейській політиці.

З ОВД Радянський Союз втратив сформовану після війни систему со­юзницьких відносин із сусідніми східно- і централь­ноєвропейськими державами. Варшавський договір розпався практично одразу ж після об'єднання Німеччини. Колишні со­юзники СРСР слідом за розірванням союзу зі східним сусідом заявили про свою готовність вступити в майбутньому в загаль­ноєвропейські міждержавні структури, у тому числі в НАТО.

Руйнація Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин принципово відрізнялася від усіх історичних аналогів. Вона відбувалася мирним шляхом, отже для закладення нових принципів спі­віснування було недостатньо серії мирних договорів. Було необхідно виробити та відпрацювати конкретні механізми взаємодії та вирішення протиріч між кіль­кома центрами сили зі значними цивілізаційними розбіжностями.

Ялтинсько-потсдамська система була заснована на чіткому розподілі сил в Європі за умови її пасивної ролі у світовій політиці. Об'єднання Німеччини, поява в Центральній Європі могутньої економічної та політичної сили, сфера інтересів якої виходила за межі власної території, поширюючись перш за все на країни Центрально-Східної Європи, привела до нової конфігурації сил. Додатковий імпульс отримала європейська інтеграція.

Нова система міжнародних відносин, яка знаходиться ще в стадії формування, відмінна не лише від системи, яка існувала після другої світової війни, але й від традиційної Вестфальської системи. В ній перепліта­ються та взаємодіють як традиційні сили, так і нові фактори та тенденції. Роз­ширюється коло суб'єктів міжнародних відносин, змінюється мотивація їхньої поведінки. Якщо в період існування Вестфальської системи держави були до­мінуючими учасниками міжнародних відносин, а світова політика в основному - політикою міждержавною, то в останні роки з'являються нові, багато в чому космополітичні суб'єкти міжнародних відносин. Відбувається космополітизація світової політики. Новий зміст світової політики вимагає нових організаційних форм. З'являються нові загрози, зокрема, міжнародний тероризм.