
- •1.Версальсько-вашингтонська система мирних договорів.
- •2. Еволюція взаємин Україна-нато.
- •3. Еволюція зовнішньої політики кнр 50-80-і рр..
- •4. Україна в регіональних організаціях.
- •5. Формування ялтинсько-потсдамської системи мв, її витоки та базові засади
- •6. Проблема контролю над ядерними озброєннями та роззброєння на початку ххі ст.
- •7. Брест-Литовська конференція і підписання мирних договорів з Радянською Росією та Україною.
- •8. Проблема реформування оон.
- •9. "Німецьке питання" після Другої світової війни.
- •10. Інтеграційні процеси в Південно-Східній Азії. Створення асеан та її діяльність.
- •11. Проблема та етапи розширення Європейського Союзу.
- •Копенгагенські критерії
- •Політичні критерії
- •Економічні критерії
- •22 Січня 1919 року - акт злуки унр та зунр.
- •13. Об’єднання Німеччини та його наслідки.
- •14. Косовська проблема в міжнародних відносинах.
- •15. Україна в Чорноморсько-Каспійському регіоні.
- •16. Криза та розпад ялтинсько-потсдамської системи міжнародних відносин.
- •17. Завершення “холодної війни ” та блокового протистояння. Еволюція відносин між Україною та Росією.
- •1. "Про статус і умови перебування Чорноморського флоту рф на території України".
- •2. "Про взаєморозрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту рф на території України".
- •18. Радянсько-американські відносини у 60-70-і рр.. Хх ст.
- •19. Нато у 90-і рр. Хх ст. – на поч.. Ххі ст. Проблеми реформування та еволюція.
- •20. Місце та роль обсє в європейській політиці.
- •21. Україна в процесі ядерного роззброєння.
- •22. Проблема близькосхідного врегулювання на початку ххі ст.
- •24 Червня 2002 р план Буша «дорожня карта»:
- •23. Дії сша та нато в Афганістані: причини та наслідки.
- •24. Політика сусідства єс та «Східне партнерство».
- •25. Паризька нарада країн-учасниць нбсє. Договір про звичайні збройні сили в Європі.
- •26. Інтеграційні процеси в Західній Європі в 70-80-і роки
- •27. Становлення пост-біполярної системи мв. Її основні характеристики.
- •28. Еволюція доктринальних засад зовнішньої політики срср.
- •29. Створення та еволюція Європейського Союзу
- •30. Мирне врегулювання в Європі та на Далекому Сході після Другої світової війни.
- •31. Інтеграційні процеси в Латинській Америці у 80-і роки хх ст. – на поч. Ххі ст.
- •32. Проблеми ядерної зброї на Корейському півострові.
- •33. Суецька криза.
- •34. "Нова східна політика" фрн.
- •35. Еволюція зовнішньої політики Російської Федерації.
- •36. Становлення блокового протистояння в Європі після Другої світової війни.
- •37. Мюнхенська угода. Політика "умиротворення агресора".
- •38. Війна сша у в’єтнамі: причини та наслідки.
- •39. Проблема розширення нато на Схід.
- •40. Режим чорноморських проток. Етапи створення та сучасність.
- •41. Арабо-ізраїльське протистояння у 60-70-і рр.
- •42. Пакт Молотова - Ріббентропа та політика срср щодо країн Балтії у 1939-1940 рр.
- •43. Карибська криза
- •44. "Нове політичне мислення" у зовнішній політиці срср.
- •45. Американо-китайські відносини в 70-80-і рр.. Хх ст.
- •5) 1969-1978 – Зближення з західними країнами
- •6) 1978 – Кінець 80-х (89?)
- •4 Грудня 1982 р. – 4 конституція. Основні елементи зп Китаю:
- •46. Формування антигітлерівської коаліції.
- •47. Еволюція європейської інтеграції України.
- •48. Врегулювання конфліктів на Африканському континенті в пост біполярний період.
- •49. Війна в Індокитаї і міжнародне врегулювання та наслідки.
- •50. Кіпрська проблема в міжнародних відносинах.
- •51. Американо-китайські відносини в 90-і рр. Хх ст. – на поч.. Ххі ст.
- •52. Міжнародне врегулювання в колишній Югославії: етапи та наслідки.
- •IV етап (лютий 1994 – грудень 1995)
- •V етап (січень 1995 – червень 1999)
- •53. Снд та Україна.
- •54. Радянсько-американські самміти у другій половині 80-их – початку 90-их рр.
- •55. Корейська війна.
- •56. Нарада з безпеки і співробітництва в Європі. Гельсінський Заключний Акт.
- •57. Еволюція зовнішньої політики сша в постбіполярний період.
- •58. Ліга арабських держав: створення, еволюція та роль в міжнародних відносинах.
- •59. Становлення та розгортання «холодної війни».
- •60. Еволюція українсько-американських відносин.
- •61. Еволюція російсько-американських відносин.
- •62. Берлінські кризи 1948-1949 рр. Та 1958-1961 рр.
- •63. Проблеми реформування та еволюція нато після завершення «холодної війни».
- •64. Тайванська проблема в міжнародних відносинах.
- •65. Близькосхідне врегулювання у 80-і рр. Хх ст.
- •66. Режим нерозповсюдження ядерної зброї в пост біполярний період.
- •67. Близькосхідне врегулювання в 90-і рр. Хх ст.
- •69. Політика сша в Європі по завершенні Другої світової війни. «План Маршалла».
- •70. Війна сша та їх союзників проти Іраку (2003 р.): причини та наслідки.
- •71. Питання про відкриття «другого фронту» в Європі у 1941-1944 рр.
- •72. Питання ядерного роззброєння у другій половині 80-их – на початку 90-их рр.
- •73. Агресія Іраку проти Кувейту. Війна у Перській затоці.
- •74. Криза політики розрядки. "Друга холодна війна".
- •75. Концептуальні засади і головні напрями зовнішньої політики незалежної України.
- •76. Деколонізація Африканського континенту. Створення та діяльність оає.
- •77. Створення держави Ізраїль. Перша арабо-ізраїльська війна.
- •78. Джерела та еволюція індо-пакистанського конфлікту.
- •79. Війна в Індокитаї і міжнародне врегулювання та наслідки.
- •80. Французько-німецьке партнерство в європейських інтеграційних процесах
15. Україна в Чорноморсько-Каспійському регіоні.
Цілі:
— диверсифікація джерел енергоресурсів за рахунок запасів Каспійського моря, які за своїм об’ємом значно перевищують запаси країн Близького Сходу;
— використовування території України для їх транспортування за маршрутом Схід — Захід і Захід — Схід;
— вихід на ринки Близького Сходу за рахунок транспортних коридорів по осі Північ — Південь і у зворотному напрямі;
— ліквідація загроз власної безпеки, виходячи з існуючих загроз східного походження: нелегальна міграція, наркоторгівля і торгівля людьми, розповсюдження зброї і т.ін.
Тенденції
— зростання міжнародного впливу НАТО, що є об’єктивним результатом розширення кількості учасників цієї євроатлантичної організації за рахунок країн регіону (Болгарія, Румунія, Туреччина). Більш того, приєднання України та Грузії до цієї організації може послужити причиною зміни системи міждержавних відносин у регіоні в цілому;
— зростання впливу Європейського Союзу. Після приєднання на початку року до організації Болгарії та Румунії, ЄС набув статусу “чорноморської держави”. Практично створені передумови для відновлення середземно-чорноморської зони економічної співпраці та безпеки. Україна разом з іншими причорноморськими країнами вже співпрацює в рамках ініційованого ЄС проекту щодо створення Причорноморського єврорегіону; Програма Чорноморська синергія
— зростання кількості “гарячих точок” в умовах, коли класичні механізми як ОБСЄ, ООН, зокрема, виявилися безсилими в їх вирішенні. Поява нових суперечностей і спірних питань, що може збільшити напругу в регіоні: наявність військового флоту РФ в Криму, українсько-румунські протиріччя, прохід іноземних військових кораблів через Чорне море (наявність угоди Монтре, 1936 р.), невирішеність питання про використовування природних ресурсів регіону та забруднення Чорного моря, захист міжнародних транспортних коридорів;
— зростання ролі Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).
ОЧЕС (ств. у 1992 як ЧЕС), організацією стала у 1999 році. Пріоритети – економічна співпраця, ств. інвестиційного банку капіталом 1 млрд., побудова кільцевої автомагістралі. Україна головувала у першій половині 2013 року. Велике значення мають широкомасштабні комунікаційні проекти в рамках ОЧЕС з будівництва кільцевої автомагістралі навколо Чорного моря і системи магістральних трубопроводів для транзиту нафти і газу з Центральної Азії, Закавказзя, Близького і Середнього Сходу до Європи.
Що стосується безпеки в регіоні України бере участь у програмі Blackseafor (військові навчання) з 2001 року.
Туреччина у 2004 започаткувала програму Чорномор. гармонія. Україна активно співпрацює.
ОЧЕС
Україна є однією з одинадцяти країн, що 25 червня 1992 р. підписали Стамбульську декларацію про Чорноморське економічне співробітництво, в якій були визначені загальні рамки діяльності цього міждержавного об’єднання.
25 червня 2007 р. в м. Стамбул відбувся Ювілейний Самміт ОЧЕС – Меморандуми про взаєморозуміння з розвитку морських магістралей у регіоні ОЧЕС та про скоординований розвиток Чорноморського транспортного кільця швидкісних автомагістралей з метою приєднання України до цих документів, що були підписані іншими державами-членами Організації у ході засідання Ради Міністрів закордонних справ 19 квітня ц.р. в Белграді (Сербія).
25 жовтня 2007 р. в м. Анкара відбулося 17-те засідання Ради Міністрів закордонних справ країн-членів ОЧЕС за результатами якого була підписана Анкарська декларація. Засідання РМЗС завершила урочиста церемонія передачі Україні піврічного головування в Організації (1 листопада 2007 р. – 30 квітня 2008 р.).
Протягом першої половини періоду головування України в ОЧЕС було проведено низку заходів, направлених на активізацію діяльності Організації, серед них науково-практична конференція з питань науково-технологічної політики, Міжнародна науково-практична конференція „Безпека і стабільність в регіоні Чорного моря: регіональна співпраця і врегулювання „заморожених” конфліктів”, Перший Міжнародний Чорноморський контейнерний Саміт, Перший банківський форум країн-членів ОЧЕС та засідання статутних робочих органів Організації.
Чорноморська Синергія
Виникнення Синергії було зумовлене 2007 р., як доповнення ЄПС. Значну увагу ЄС приділяє спільним діям зацікавленим країн. Ключові сфери у яких ведеться співпраця: енергетика, транспорт, охорона навколишнього середовища, переміщення та безпека. Чорноморська Синергія є також рушієм нової програми транскордонного співробітництва за участю місцевих органів влади чорноморських країн, а також підтримка діяльності організацій громадянського суспільства та інститутів підтримки демократії.
Серед останніх проектів, що входять до сфер співпраці можна виділити екологічний та енергетичний напрямки. Прикладом українського внеску у ініціативу є розвиток потенціалу енергетичних ресурсів, які за оцінками спеціалістів, потенційні вуглеводні запаси Чорного та Азовського морів - 1,5 млрд. тонн або 1,5 трлн. м3. У газовому еквіваленті це 30% усіх енергетичних запасів України. З цих ресурсів видобуто менше 4%, в той час як на материковій частині - 67%. Шельфовий видобуток не перевищує 3% від розвіданих запасів. Впродовж найближчих 4-х років Україна може збільшити об'єми видобутку газу з Чорноморського шельфу до 8 млрд. м3. Таким чином, загальний видобуток складатиме близько 28 млрд. м3. Визначення масштабів проблеми: просторові, часові. Стратегічним напрямом розвитку нафтогазового комплексу України є освоєння вуглеводневої сировини в українському секторі Азовського і Чорного морів. В акваторії Чорного моря сейсморозвідка виявила 109 структур. В першу чергу привертає увагу 31 структура, запаси кожною з яких можуть складати більше 20 млрд. м3 природного газу.
Отже, напевно, основним козирем України в Чорноморській Синергії є її природні багатства. А співпраця та спільна координація дій дадуть їй змогу використати свої ресурси раціонально та знайти нових партнерів.