Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВСТУПНИЙ МВСП UPD.docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
505.31 Кб
Скачать

14. Косовська проблема в міжнародних відносинах.

Косовська проблема — комплекс політ., екон. та етнічних суперечностей у співісну­ванні албанського та сербсько-чорногорського населення в Косово, який переріс у протиріччя між косовськими албанцями та югославською федерацією і став проблемою міжнар. відносин в Півд. Європі. За конституцією СФРЮ 1974 Косово отримало статус авт. краю в складі Сербської республіки. В етнічному складі краю бл. 90% складали албанці; одночасно край був територією з найнижчим рівнем життя в СФРЮ. На несприятливому соц.-екон. тлі загострю­вався міжетнічний конфлікт у Косово: албанці вимагали підвищення статусу краю у складі Сербії до республіки у складі федерації, проти чого заперечувало керівництво СФРЮ та Сербії. Після придушення відкритих виступів на поч. 80-х албанці Косово почали здійснювати політику бойкоту виборів та інших заходів, які проводила центр, влада. 1987 були прийняті поправки до конституції Сербії, які значно обмежували права автономій. У березні 1989 ключові функцій автономії були передані сербському керівництву, в краї введено пряме правління Белграду. У відповідь влітку 1990 косовська опозиція, яка мала більшість у Скуп­щині краю, проголосила його самостійною республікою у складі СФРЮ. Після цього пред­ставницькі органи Косово були розпущені, обмежено викладання та використання албан­ської мови, вжито дискримінаційних заходів проти албанців при прийомі на роботу.

Протягом 90-х протистояння в Косово не при­пинялося, а з жовтня 1997 загострилось після збройних сутичок албанців із сербською полі­цією. Озброєні загони албанського населення Косово об'єдналися в Визвольну армію Косово (ВАК), яка розпочала бойові дії проти сербських поліцейських і сил безпеки. На поч. 1998 через небезпеку поширення косовської кризи на сусід­ні країни, НАТО розробила програми військ. допомоги Албанії та іншим країнам регіону на випадок ескалації конфлікту. США висловлюва­лися за здійснення тиску на керівництво СРЮ з метою припинення силових дій проти албан­ців, але в Раді Безпеки ООН Росія та КНР висту­пали за визнання К. п. внутр. проблемою СРЮ. 17.01.1999 голова місії Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) в Косово В. Уолкер виступив із повідомленням про вбивство 40 мирних албанців у с. Рачак, Президент Сербії М. Мілутинович звинуватив Уолкера в упередже­ності і перевищенні своїх повноважень, федер. уряд наказав Уолкеру протягом 48 годин зали­шити країну. На своєму надзвичайному засіданні Рада НАТО висунула вимогу до сербської влади знайти та притягнути до суду винних у подіях в Рачаку, а також надати представникам Міжна­родного трибуналу для колишньої Югославії (МТКЮ) можливість розслідувати це масове вбивство, проте групу слідчих Трибуналу було затримано на югославсько-македонському кордоні. 19.01.1999 представники командування НАТО направили С. Милошевичу вимоги про скасування рішення про висилку Уолкера та надання дозволу групі слідчих МТКЮ на проведення розслідування. Після візиту в Белград голови ОБСЄ К. Волєбека 22.01.1999 уряд СРЮ призупинив виконання рішення про висилку Уолкера.

У сер. січня 1999 представники країн Кон­тактної групи почали роботу над розробкою плану проведення переговорів між сербами і албанцями; за основу було взято «план Хілла», запропонований наприкінці 1998 пос­лом США в Македонії К. Хіллом, який пропо­нував надання автономії Косово без повної незалежності краю. План Контактної групи передбачав також розгортання в Косово миро­творчих сил НАТО. Наприкінці січня 1999 Рада НАТО висунула ультиматум сербам і косовським албанцям, вимагаючи негайно розпо­чати переговори за планом Контактної групи. Міжнар. конференція з мирного врегулювання в Косово почалася 06.02.1999 в Шато-Рамбуйє, неподалік від Парижа. Делегації безпосередньо не зустрічалися одна з одною, посередники ознайомили обидві сторони з планом Кон­тактної групи і додатками до нього. 22.02.1999 держсекретар США М. Олбрайт попередила сербську делегацію, що в разі зриву ними переговорів по СРЮ будуть нанесені повітр. удари. Більшість пунктів плану мирного врегу­лювання в Косово були прийняті обома сторо­нами, невирішеними залишались лише два: косовські албанці наполягали на проведенні референдуму з питання про незалежність Косово після закінчення 3-річного перехідного періоду, представники Сербії категорично заперечували проти введення на територію Косово інозем. військ, особливо військ НАТО, як миротворчих сил. На переговорах була оголошена перерва, а сторонам запропоновано протягом 2 тижнів обміркувати план мирного врегулювання. 15.03.1999 албанська сторона ого­лосила про готовність підписати план Кон­тактної групи, серби відповіді не дали.

24.03.1999 НАТО почала бомбардування території СРЮ з метою змусити її прийняти план мирного врегулювання, але згоди Ради Безпеки ООН на це отримано не було; 26.03.1999 12 із 15 членів РБ ООН висловилися за схвалення дій, проти виступили Росія, КНР та Нігерія. Росія висунула пропозицію засу­дити дії НАТО проти СРЮ як агресію. Повітр. удари НАТО змусили керівництво СРЮ прий­няти умови плану і вивести війська та поліцію з Косово. Для закріплення результатів повітр. кампанії, забезпечення повернення албанських біженців та виведення Косово з-під контролю уряду СРЮ НАТО провела під своїм керів­ництвом миротворчу операцію в краї за участі бл. 50 тис. військовослужбовців із США, Вели­кої Британії, Німеччини, Франції, Італії й ряду інших д-ав. Рос. контингент, введений в Ко­сово, залишився під нац. контролем.