§5. Регуляторний аспект впровадження процедур медіації

Найкращими прикладами влаштованих судами пілотних схем посередництва стали:

- Програми посередництва районного суду Любляни з цивільних, сімейних та комерційних справ, що були нагороджені спеціальною відзнакою Ради Європи та Європейської Комісії в 2005 році (Європейський приз – кришталеві ваги правосуддя);

- Моделі посередництва за участі суду від суто добровільної до наполовину обов’язкової (суди Англії та Уельсу);

- Схеми посередництва за участі суду, які діють по всій Голандії з 1 квітня 2005 року.

У рамках Спільної Програми Ради Європи та Європейського Союзу «Прозорість та ефективність судової системи України» з 2007 р. започатковано пілотний проект по впровадженню присудової медіації як альтернативного судовому методу вирішення спорів. У Моніторинговому звіті „Оцінювання стану впровадження програми судової медіації у чотирьох пілотних судах України”, який був розроблений за результатами проведених процедур медіації в 4 пілотних судах (Білоцерківському міськрайонному суді, Вінницькому окружному адміністративному суді, Донецькому апеляційному адміністративному суді та Івано-Франківському міському суді). В ньому подається детальний аналіз щодо можливості законодавчого закріплення медіації в Україні.

Наприклад, у частині Звіту, яка описує особливості впровадження судової медіації у Вінницькому окружному адміністративному суді, зазначається, що досягнення мети та завдань медіації є можливими за умов її відповідності чотирьом основним принципам медіації – добровільності, самовизначення сторін, нейтральності та незалежності медіатора та організаційного забезпеченню програми медіації.

У звіті звертається увага на те, що самовизначення сторін означає прийняття сторонами відповідальності за зміст та результат медіації. При цьому предмет спору визначається самими сторонами. Медіатори не ознайомлювалися із матеріалами справи до процедури та дізнавалися про суть справи від сторін конфлікту. А сторони, які припинили процедуру медіації, відзначали, що вони «не досягли порозуміння», їх «не влаштовує рішення» та ін. Або, навпаки, що «угода ґрунтувалася на інтересах кожної зі сторін».

Стосовно нейтральності та незалежності медіатора зазначається, що рішення про призначення медіатора для проведення кожної окремої справи приймалося у порядку черги з урахуванням можливостей і наявності вільного часу в суддів-медіаторів. Задля забезпечення принципу нейтральності медіатором ніколи не був суддя, який розглядав дану справу у суді.

Важливе значення також мають основні аспекти організаційного забезпечення програми медіації, перш за все, інформування громадян про можливість вирішення спорів за допомогою процедури медіації, наявність у суді листівок з більш детальною інформацією про посередництво, опитувальних анкет про процедуру медіації, інформації з цієї проблематики на веб-сайтах судів, спілкування з уповноваженою особою щодо медіації тощо.

Важливим є також порядок відбору і направлення справ на медіацію.

Внутрішніми документами, що регулюють організацію та проведення процедури медіації у Вінницькому окружному адміністративному суді був:

• Наказ від 08.02.2010 року №012 «Про заходи з підготовки до впровадження у Вінницькому окружному адміністративному суді системи альтернативного врегулювання спорів (медіації)»;

• Положення про медіацію, затверджене 15 лютого 2010 року;

• Орієнтовні критерії справ, що можуть підлягати медіації;

• Картка передачі справи на медіацію;

• Картка за результатами медіації;

• Медіаційна угода.

У нормативних пілотних документах визначається порядок передачі справи на медіацію.

Процедура передачі справи на медіацію у Вінницькому окружному апеляційному суді проводилась наступним чином:

• Суддя запропонував сторонам взяти участь у медіації.

• Потім суддя отримав їх усну згоду на участь у процедурі.

• Суддя призупиняє судовий розгляд справи і передає її на проведення медіації.

• Після згоди сторін він інформує аналітичний відділ про наявність справи для проведення медіації.

• Працівник суду інформує суддів-медіаторів про наявність справи і виявляє можливість проведення медіації одразу в суді після отримання згоди сторін. (Якщо в той же день провести медіацію ніхто з суддів-медіаторів не має можливості, тоді зі сторонами домовляються про інший день проведення медіації. )

• До судді – медіатора справа не надходить, він отримує тільки картку передачі справи на медіацію, в якій визначені сторони, предмет конфлікту та суддя, який направив справу на медіацію.

• Ніяких попередніх зустрічей зі сторонами суддя-медіатор не проводить і з’ясовує інформацію вже під час процедури медіації. Також сторони не підписують угоду про проведення медіації, бо з досвіду суддів-медіаторів ця практика викликала недовіру у сторін і поступово медіатори від неї відмовились.

Проведення медіації:

1)Успішне проведення медіації.		2) Якщо сторони не дійшли порозуміння в процесі медіації.
Після успішного проведення медіації та укладання медіаційної угоди існують три варіанти щодо долі справи: 1) відкликання позовної заяви позивачем; 2) закриття справи у зв’язку з примиренням; 3) зупинення справи на виконання угоди. Медіаційна угода разом з карткою за результатами медіації знаходиться в аналітичному відділі суду. Співробітник відділу також вносить інформацію в картку про виконання медіаційної угоди.		Сторони повертаються до судового розгляду справи, а до картки за результатами медіації вноситься відповідна інформація.