§3. Присудова та досудова (зовнішня) медіація

Присудова медіація – це альтернативна процедура врегулювання спору за участю судді-медіатора, який має спеціальну підготовку, що підтверджена відповідним сертифікатом, за умов, передбачених національним процесуальним законодавством.

Присудова медіація проводиться за письмовою згодою учасників процесу, має на меті налагодження між сторонами процесу комунікації та сприяє самостійному обранню сторонами того варіанту рішення, який найбільше відповідає їх інтересам та потребам.

Після надходження позову до суду суддя, призначений для розгляду справи, передає його судді, що пройшов підготовку в якості медіатора. Найважливішим є те, що суддя, призначений для розгляду справи, не може виступати медіатором. Питання "вартості" процедури посередництва, процедури призначення посередника, виконання угоди, досягнутої в рамках посередництва, а також перевірки законності вказаних угод є первинними. Що стосується присудової медіації, то для сторін не виникає жодних додаткових витрат, усі витрати з проведення медіації покриваються судовими витратами. Термінів для проведення процедури посередництва не встановлено, вони визначаються сторонами за погодженням із суддею. Як показує практика, процедура медіації є набагато швидшою та результативнішою за звичайний судовий розгляд.

Суддя-медіатор не має права брати участь у процедурі присудової медіації, якщо:

Суддя-медіатор має особистий інтерес для вирішення спору, в тому числі особисту або фінансову зацікавленість у результатах вирішення спору, якщо він пов'язаний сімейними чи діловими стосунками з одним або кількома учасниками процесу, або якщо існують інші обставини, які свідчать про неупередженість судді-медіатора. Суддя-медіатор, якому відомо про існування перешкод у належному виконанні ним своїх обов’язків повинен відмовитися від проведення присудової медіації та повернути справу голові суду для повторного перерозподілу.

В ході присудової медіації судді-медіатори виступають як приватні особи та застосовують виключно методи переконання. Медіатор проводить процедуру медіації під власну відповідальність.

Організаційну підтримку в оформленні матеріалів справи надає йому  канцелярія суду. За умови успішного проведення присудової медіації укладена медіаційна угода та відповідні заяви (про відкликання позову або апеляційної скарги, про затвердження укладеної угоди як мирової угоди та інше, що має відношення до судового процесу) додаються до справи та повертаються до суду першої інстанції чи судді апеляційного суду, якими ця справа була надана для проведення медіаційної процедури. Яким саме чином це здійснюється, залежить від правового врегулювання статусу медіатора. У разі, якщо учасники процесу або медіатор вважають, що медіація не дала результату, тобто є невдалою, матеріали повертаються до відповідної судової колегії, яка й продовжує позовне провадження по справі.

Загалом існує дві можливості для правового оформлення статусу медіатора в присудовій медіації:
1) Медіатор як суддя, якому надане доручення, здійснює функції правосуддя, для цього необхідні встановлені законом прямі повноваження.	2) Медіація розглядається як частина адміністративної діяльності судів. У такому разі медіатор не виконує функції судді.

Присудова медіація може бути припинена на будь-якому етапі її проведення у разі відмови учасників процесу від застосування такого способу вирішення спору.

Досудова медіація – це порядок розв’язання спору між сторонами, який проводиться незалежною, третьою стороною (зовнішнім медіатором), який в досудовому порядку намагається допомогти сторонам дійти згоди.

П ри проведенні досудової медіації зовнішні медіатори сприяють розв’язанню спору:

До подачі позовної заяви до суду

Навіть коли спір між сторонами вже розглядається судом.

У таких державах, як США, Австралія і Аргентина досудова медіація є частиною судочинства, і деякі категорії справ не розглядаються в суді без проходження цієї процедури.

Кінцева мета медіації  мирне вирішення спору і укладення договору між сторонами, які знаходяться в конфлікті.

Суб’єктами зовнішньої медіації є:

… особи, які пройшли навчання з основ медіації та отримали відповідний сертифікат про право на заняття медіацією. Діяльність зовнішніх медіаторів не регламентується на рівні національного законодавства, тому в своїй діяльності зовнішні медіатори керуються загальними рекомендаціями, які затвердженні Радою Європи з проведення медіаційної процедури.

При досягненні певних результатів в медіації, коли сторони за допомогою зовнішнього медіатора дійшли певної згоди в їхньому спорі, укладається відповідна медіаційна угода.

Відмінність:
Присудова медіація	Досудова медіація
Суддя-медіатор затверджує мирову угоду між сторонами або закриває провадження по справі у випадку відмови сторони від позову або визнання позову.	Має суто формальний характер і примусової сили не має.
При судових правовідносинах закріплення відбувається в процесуально-правовій формі.	Стосунки сторін закріплюються в договорі.

У міжнародній системі ADR діють правила медіації, запроваджені як на державному рівні (Однаковий Акт про медіацію в США був прийнятий в 2001 р.), так і на недержавному, комерційному або суспільному (наприклад, Правила третейського розгляду (арбітражу) і медіації, яка затвердила Американська арбітражна асоціація (American Arbitration Association)).