Старушкевич а.В. Криміналістична характеристика злочинів: Навч. Посібник. - к., 1997. - 44 с.

Вступ

Боротьба зі злочинністю е одним із головних державних завдань на будь якій стадії суспільного розвитку. Особливого значення вона набуває в умовах реформування діяльності правоохоронних органів і становлення правової держави в Україні.

По мірі реформування суспільства відбувається суттєва зміна злочинності. Якісна сторона цього процесу характеризується появою практично нових для нас злочинів (захоплення заручників, убивства на замовлення, злочини у кредитно-фінансовій та податковій сфері), підвищенням "професіоналізму" злочинців, зухвалістю та жорстокістю їх дій [1].

Зріст злочинності в Україні може бути зупинений поєднанням законодавчих і організаційних заходів та наукових розробок. Основні завдання, які повинна вирішувати наука у вказаному напрямку — актуалізація наукового і методичного забезпечення боротьби зі злочинністю, підвищення її результативності шляхом впровадження в діяльність правоохоронних органів найновіших наукових досліджень і передового досвіду. У зв'язку з цим виконання завдань по боротьбі зі злочинністю неможливе без проведення криміналістами наукових досліджень, результати яких безумовно можуть сприяти підвищенню ефективності роботи органів попереднього слідства і дізнання в розкритті і розслідуванні злочинів.

Однією з причин неефективної боротьби з окремими видами злочинів є недостатнє дослідження криміналістичного аспекту пошуково-пізнавальної діяльності, зокрема, по встановленню осіб, що вчинили злочини в умовах неочевидності. Невипадково слідчі одностайно відмічають, що наявні у їх розпорядженні методичні рекомендації мають суттєві недоліки, не вміщують у достатньому об'ємі інформації, що необхідна для їх практичної діяльності. Все це висуває вказану багатопланову проблему в коло актуальних напрямків, як теоретичних, так і прикладних криміналістичних досліджень. До вказаних досліджень і слід віднести роботи, пов'язані з розробкою теоретичних засад криміналістичної характеристики; формуванням криміналістичних характеристик окремих видів злочинів і їх використання для оптимізації попереднього слідства, підвищення його ефекти-вності.

Теоретичною основою навчального посібника є праці ведучих вче-них-криміналістів, які зробили вагомий внесок у розвиток теоретичних засад науки криміналістики (зокрема, криміналістичної методики); В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна. І. О. Возгріна, І. Ф. Герасимова, В. Г. Гончаренка, Л. Я. Драпкіна, А. В. Іщенка, О. Н. Колесніченка, Н. І. Клименко, В. Є. Коновалової, І. Ф. Крнлова, В. С. Кузьмичова, В. К. Лисиченка, І. П. Лузгіна, В. Г. Лукашевича, Г. А. Матусовського, В. О. Образцова, М. В. Салтевського, В. І. Шиканова, М. П. Яблокова та інш.

Розділ 1. Наукові і методичні засади криміналістичної характеристики як основи методики розслідування окремих видів злочинів

1.1. Перші згадки про криміналістичну характеристику злочинів та періодизація її дослідження

Оскільки злочин вивчається різними юридичними науками, то і опис його властивостей та ознак проводиться, виходячи із потреб конкретної науки. Звідси характеристика злочину може бути кримінально-правовою, кримінологічною, кримінально-процесуальною, криміналістичною, психологічною тощо.

Кримінальна-правова характеристика формується на основі аналізу ознак злочинів, що мають значення для вирішення питання про наявність складу злочину, правильної його кваліфікації і з'ясування інших кримінально-правових питань [І].

Кримінологічну характеристику складають систематизовані відомості про динаміку злочинів, що мають значення при встановленні їх причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів і прийняттю заходів по їх усуненню. До неї також входять відомості про типовий механізм злочинної поведінки, які дозволяють розробляти типологію правопорушників та інші відомості, що мають значення для практики попередження злочинів.

Основу Кримінально-процесуальної характеристики складає предмет доказування (ст. 64 КПК України) — процесуальний інститут, зміст якого розкриває вимоги закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи і створює передумови для того, щоб у кожному випадку з'ясувати, яке коло конкретних обставин треба встановити. Ця характеристика також включає і інші положення процесуального закону, зокрема ті, що характеризують особливості порушення справ даної категорії і прийняття тих або інших процесуальних рішень тощо (2].

Криміналістична характеристика відображає в основному на статистичному (ймовірному) рівні, дані про окремі елементи злочину: особу злочинця і потерпілого, прийоми підготовки, вчинення і приховування окремих видів злочинів; ситуаційно обумовлені, причинно або іншим чином пов'язані з подією злочину результати відповідних змін у навколишньому середовищі, що мають доказове значення; спроби до приховування слідів злочинів, що вживаються злочинцями, а також інформацію про інші обставини, що можуть бути корисними для повного, всебічного і об'єктивного розслідування кримінальних справ. Важливим фактором формування криміналістичних характеристик злочинів є прогнозування нових способів їх вчинення, виявлення типових хитрощів з боку злочинців. І як вірно відзначив 0.0. Ейсман, криміналістична характеристика злочину є науково обгрунтований типовий перелік обставин, що підлягають встановленню по справі, як юридично релевантних, так і проміжних (доказових) з виділенням серед них прихованих, неочевидних обставин, що характеризують злочин даного виду (групи) на момент початку розслідування і служать ефективній організації розслідування [3].

Криміналістична характеристика інформаційно наповнює коло конкретних обставин, які потрібно встановити по кримінальній справі. Вона заповнює інформацією проміжки між цими обставинами, а тому завдання, що стоять перед кримінально-процесуальною характеристикою, вирішуються через криміналістичну характеристику злочинів, особливо на початковому етапі розслідування.

По відношенню до криміналістичної і кримінологічної характеристики злочинів кримінально-правова характеристика виступає своєрідним несучим каркасом, який визначає основу їх структури і змісту.

У ряді випадків інформація відносно однієї й тієї ж ознаки присутня у різних галузевих характеристиках. Однак дана обставина не означає, що галузеві характеристики злочинів вміщують надлишкову інформацію, дублюють одна одну, тому що цільове призначення одноіменної інформації у кожній із галузевих характеристик визначається предметом даної галузі знань. Як бачимо, між галузевими характеристиками є спільні риси, а є й розбіжності.

"Криміналістична характеристика" — поняття відносно нове, воно введене у криміналістичну науку порівняно недавно і знаходиться поки що у стадії становлення.

У шістдесяті роки XX ст. намітилося відносне (порівняно з іншими розділами криміналістики) відставання рівня теоретичної розробки і практичної віддачі криміналістичної методики. Це викликало серйозне занепокоєння криміналістів, оскільки завдяки криміналістичній методиці і її окремим складовим у слідчій практиці реалізується багато рекомендацій з інших розділів криміналістики.

Вивчення причин цього відставання показало — криміналістичний аналіз злочинів, що проводиться з метою розробки рекомендацій по розслідуванню, часто підміняється викладенням кримінально-правових і кримінально-процесуальних проблем розслідування відповідних видів злочинів.

Методичні рекомендації, розроблені без урахування криміналістично значимих ознак злочинів і закономірностей їх вчинення, були не конкретними, а тому не відповідали потребам слідчої практики. Оскільки криміналістична методика повинна вміщати опис ознак злочинів, без чого неможна розробити методичні рекомендації розслідування, виникла необхідність створення криміналістичних характеристик окремих категорій злочинів.

Характеристика — один із прийомів ознайомлення з предметом, суть якого полягає у виявленні відмінних якостей, властивостей предмета, що мають значення у якому-небудь відношенні [4].

Поняття "характеристика" застосовується у різних сферах життя, у різних науках. Її розуміють як сукупність завчасно визначених параметрів об'єктів, явища у їх кількісному і якісному вираженнях. Така характеристика дає можливість ефективніше здійснювати необхідні дії з об'єктом, повніше пізнавати, керувати явищами життя. Вона з'являється як результаті дослідження об'єкта, явища і тільки у такому вигляді має цінність для практичної діяльності людини.

Вперше про криміналістичну характеристику як елемент методики згадують Л. О. Сергеєв (1966) [5] та О. Н. Колесніченко (1967 р.) [б]. Однак у цих роботах вона була недостатньо розкрита, спірним виявилося і її визначення.

З'явившись у кінці 60-х років, поняття "криміналістична характеристика злочинів" привернуло до себе увагу багатьох провідних вчених-криміналістів, що досліджували теоретичні та практичні питання методики розслідування окремих видів злочинів.

Позитивний вплив на розвиток досліджень проблеми криміналістичної характеристики мала нарада керівників кафедр кримінального циклу (Москва, 1974р.). На цій нараді було переконливо показано важливе теоретичне і практичне значення цієї проблеми, необхідність її всебічного дослідження.

Завдання удосконалення окремих методик, більш ефективного розслідування окремих видів злочинів, особливо на початковому етапі, у період встановлення особи злочинця, вимагали подальшої розробки поняття криміналістичної характеристики злочинів. У зв'язку з цим у 1975 -1977 рр. з'явилися роботи 1.0. Возгріна [7], М. О. Селіванова [8] та ряду інших провідних вчених-криміналістів.

У 1976 р. відбулася наукова конференція у м. Одесі, на якій питання, пов'язані з проблемою криміналістичної характеристики дискутувалися у доповідях В. Г. Танасевича, І. Ф. Герасимова, О. М. Басалаєва, В. А. Гу-няєва, С. І. Винокурова, О. О. Хмирова та ін. [9].

Важливим свідченням визнання значення криміналістичної характеристики як наукової категорії криміналістики було включення вперше до програми курсу "Криміналістика" (для юридичних інститутів і юридичних факультетів університетів) самостійної теми "Криміналістична характеристика злочинів". У нових підручниках криміналістики з'явилися глави, присвячені цій темі [10,11].

Дискусії, що продовжуються по даний час, і точки зору, що висуваються відносно криміналістичної характеристики, переслідують в основному дві мети: виявити те, що є суттєвим для даного поняття, і визначити коло основних складових елементів криміналістичної характеристики злочинів.

У розвитку криміналістичної характеристики злочинів, як теоретичного поняття науки криміналістики можна виділити три етапи:

1. Перша згадка і опис криміналістичної характеристики злочинів у працях О. Н. Колесніченка, С. П. Мітрічева, Л.О. Сергєева (70-ті роки XX ст.);

2. Розробка теоретичних засад криміналістичної характеристики злочинів (80-ті роки — початок 90-х років XX ст.);

3. Розробка криміналістичних характеристик окремих видів і груп злочинів і поглиблення розробки теорії криміналістичної характеристики злочинів (початок 90-х років XX ст. — до нашого часу).

Існує дві точки зору на історичний аспект ідеї криміналістичної характеристики. Згідно першої точки зору ідея криміналістичної характеристики не нова, і ще до того моменту, як вперше почали вживати термін "криміналістична характеристика" в окремих криміналістичних методиках згадувалися її елементи і підкреслювалася їх роль для вибору напрямку і організації розслідування. Цієї точки зору дотримуються Р. С. Белкін, 1. Є. Биховський, А. В. Дулов [12], І. Ф. Крилов [13] та ін. Іншу точку зору мають В. Г. Гончаренко, О. Н. Колесніченко, В. Є. Коновалова, А. Г. Ма-тусовський, М. В. Салтевський, А. О. Фокіна та ін. На їхню думку, криміналістична характеристика — це принципово нова наукова категорія криміналістики. Так вони вказують, що криміналістична характеристика не існувала раніше, оскільки не застосовувалися (вони на той час і не існували) відповідні методики дослідження слідчої практики, а ті відомості, які вже були, не розглядалися як системи. Крім того відомості такого роду (про спосіб, місце, знаряддя злочину, про злочинця і ін.) не розглядалися в плані закономірних зв 'язків між ними, що надзвичайно важливо для суті криміналістичної характеристики. Тому поява її як наукової категорії не може пояснюватися упорядкуванням вже відомих наукових даних у систему, а е закономірним результатом розвитку понятійного апарату науки, що відображає якісно новий підхід до вирішення питань методики розслідування [14). Саме в криміналістичній характеристиці вперше почали розглядатися закономірні зв'язки між відомостями про спосіб, місце вчинення злочину, злочинця, потерпілого та ін. Ми поділяємо другу точку зору.