
- •1.Вступ
- •2. Особливості хроматографічного визначення домішок
- •3.Підготовка проби до аналізу. Вибір варіанту хроматографічного методу
- •4. Особливості відбору проби повітря для аналізу шкідливих домішок
- •5. Основи якісного аналізу домішок
- •6. Основи кількісного аналізу домішок
- •1, 2 І 3 - барботер, що містять розчин летких речовин в малолеткому розчиннику, 4 - введення газу-розріджувача, 5 - вихід газової суміші
- •7. Методи підготовки проби для хроматографічного аналізу
- •7.1. Рідкофазна екстракція
- •7.2. Твердофазна екстракція
1.Вступ
Визначення домішок в природних і технічних об’єктах – одна з важливих і найбільш важких проблем аналітичної хімії. Особливо велике значення мають високочутливі методи визначення шкідливих домішок в повітрі, воді, грунті, харчових продуктах, фармацевтичних препаратах, хімічних реактивах, мономерах для виробництва полімерних матеріалів.
В Росії нормований вміст декількох тисяч речовин, забруднюючих навколишнє середовище: в атмосферному повітрі населених пунктів – близько 2000, в повітрі робочої зони промислових підприємств – близько 3000, на поверхні вод – 1500 і в грунті близько – 1000.
Джерелами органічних відходів зазвичай є сільськогосподарські і промислові підприємства. Відходи потрапляють в навколишнє середовище в результаті забруднення промисловими викидами, каналізаційними стоками, сільськогосподарськими стічними водами і викидами хімічних підприємств.
Для ефективного контролю таких забруднень необхідно мати можливість ідентифікувати окремі домішки і виміряти їх концентрацію. Ідентифікація необхідна також для виявлення джерела забруднення і для більш ефективного повсякденного контролю. Хроматографія дозволяє найбільш достовірно провести якісний аналіз різних органічних і неорганічних забруднювачів.
Універсальність
хроматографічних методів аналізу,
висока чутливість детекторів, можливість
застосування різних прийомів попереднього
концентрування дозволили успішно
вирішити багато завдань, забезпечуючи
визначення концентрацій, складових
частини на мільярд і навіть частини на
трильйон. Хоча зазвичай домішками
вважаються речовини, вміст яких лише в
100 раз нижча вмісту основного компонента,
їх визначення для газової хроматографії
не становить особливих труднощів і
здійснюється на серійних приладах без
використання спеціальних прийомів.
Труднощі починають з’являтися при
концентраціях домішок порядку
%.
Якщо концентрація знижується до
%,
то це відповідає границі чутливості
детекторів, крім того, починає позначатися
адсорбція стінками пробовідбірних
систем та елементів хроматографа, що
спотворює результати аналізу аж до
зникнення на хроматограмі піків, що
відповідають деяким компонентам, і
появам "помилкових" піків
(артефактів). Доцільно речовини, присутні
в пробі в концентраціях вище
%,
умовно називати просто домішками, або
слідами, а присутні в ще менших
концентраціях – мікродомішками. Для
визначення мікродомішок необхідно
значне концентрування і дотримання
вимог до чистоти газу-носія, матеріалу
дозаторів, колонок та комунікацій, а
також до використовуваним твердим
носіям, адсорбенту і нерухомим рідинам.
2. Особливості хроматографічного визначення домішок
Основною особливістю хроматографічного визначення домішок, природно, є велика величина відносини кількості основного компонента і домішки в аналізованій суміші, що супроводжується сильним перевантаженням колонки пробій і додатковим розмиттям хроматографічних зон. Слід враховувати також вплив основного (матричного) компонента на елюціонні характеристики домішки, оскільки фактично елюювання домішки відбувається на колонці з бінарним сорбентом (при зменшенні концентрації останнього по довжині колонки) або модифікований основним компонентом адсорбент.
Для опису якості розділення основного компонента і домішки можна використовувати ті ж самі критерії, що і для сумішей з близькими концентраціями компонентів, але вибір умов розділення в значній степені визначають необхідним розміром проби, який, в свою чергу, залежить від використаного обладнання і заданої чутливості методу.
Оцінку якості відділення мікродомішок від матричної речовини при різних умовах проводять з використанням критерію поділу для неповністю розділених піків ψ за рівнянням (1):
(1)
Де
- висота піку домішки;
-
висота різниці мінімальних сигналів
основного компонента і домішки.
На малюнку 1 наведені дві можливі хроматограми розділення домішки і основного компонента.
Малюнок 1
Хроматограма основного компонента (1) і домішки (2):
а - домішки елююють до основного компонента;
б - домішки елююють після основного компонента.
Величина – характеризує чутливість методу, а ψ - максимальну похибку визначення в тому гіпотетичному випадку, коли відповідна гілка піку основного компонента після крапки з ординатою переходить в пряму, паралельну осі часу.
При сильному маскуванні піків домішок, піком матричного компонента доцільно використовувати диференціювання сигналу (швидкість зміни сигналу від часу). Причому для випадку хроматограми, наданих на малюнку 1 а, - це швидкість зміни фронту піку 2, а для хроматограми, наведеної на малюнку 1 б - швидкість зміни сигналу тилу піку 2. Найпростішим прийомом при аналізі домішок є дозування в колонку великих обсягів суміші, що розділяється. Однак дозування більших обсягах погіршує ефективність і піки можуть погано розділятися.
При цьому будуть розширюватись всі піки, у тому числі і піки домішок, по-скільки при об'ємному перевантаженні має значення обсяг всієї проби, а не парціальний обсяг даного компонента. Слід враховувати також асиметрію основного компонента при введенні великих обсягів проби, яка пов'язана з переважним розмиттям тилу. Тому при інших рівних умовах істотно краще поділ буде спостерігатися, якщо домішки елююють до основної речовини (див. рис.1 а). У загальному випадку, якщо полярність молекул домішки більша, ніж полярність молекул основного компонента, доцільно використовувати неполярний сорбент (і навпаки).
При
введенні в хроматографічну колонку
проби з концентрацією домішки
обсяг проби внаслідок сорбції зменшиться
в
раз
(загальний коефіцієнт розподілу) і
відповідно підвищується концентрація.
У процесі елюювання зважаючи розмиття
хроматографічної смуги концентрація
компонента в максимумі
убуває назад пропорційно квадратному
кореню довжини сорбційного шару (при
відсутності перевантаження) і наприкінці
колонки стає рівною:
(2)
Де
-
коефіцієнт, що залежить від гідравлічних
параметрів колонки, у тому числі від
площі перетину колонки, доступною для
потоку газу-носія, L - довжина колонки;
—
загальний коефіцієнт розподілу;
В результаті десорбції проби з колонки, пік розширюється в разів і відповідно зменшується концентрація. Таким чином
=
(3)
Концентрації
визначених домішок часто такі малі, що
їх неможливо виміряти навіть при
перевантаженні колонки. Тоді застосовують
різні способи концентрування домішок.
Так в якості сорбенту колонки доцільно
використовувати речовину, яка сорбує
основний компонент набагато сильніше
ніж домішка (
>
).
У цьому випадку проба при введенні в
колонку стискається в
разів
і відповідно підвищується концентрація
як основного компонента, так і домішок.
Тоді для домішок після елюювання:
(4)
При
визначенні важких домішок сорбцію
проводять в умовах
низької
температури
(в
результаті чого смуги стискаються в
разів),
а
після видування основного компонента
проводять хроматографування
при
вищій температурі
.
При цьому концентрація домішок у елюаті
збільшується в
раз
(
I
–
загальні коефіцієнти розподілу сорбата
при температурах
і
).
Низькотемпературну сорбцію можна
проводити як в попередній секції, так
і безпосередньо в колонці. Якщо відомо,
що домішка полярна, збагачення доцільно
проводити в секції з полярним сорбентом.
Іноді для концентрування домішок основний компонент повністю або частково видаляють, при цьому не тільки підвищують концентрацію домішки, але і збільшують ступінь поділу. Основний компонент можна видаляти хімічним шляхом до аналізу проби у колонці, безпосередньо у колонці або після неї. Можна використовувати основний компонент в якості газу-носія або застосовувати детектор, нечутливий до основного компоненту. Зазначені методи дозволяють збагачувати проби визначеним компонентом домішки. Методом багаторазового збагаченняня є хроматотермографія. Так, застосовуючи теплодинамічний метод, який до того ж дозволяє вести практично безперервний аналіз, можна здійснити процес таким чином, що на хроматограмі будуть відсутні піки основних легких компонентів. Вельми ефективні та ізотермічні фронтально-витискні методи багатократного збагачення, засновані на використанні хроматографії без газу-носія.
При визначенні мікродомішок в складних сумішах слід використовувати поєднання описаних способів з прийомами аналізу складних систем.