- •«Організація туристичного обслуговування»
- •1.Туризм. Рекреація. Туристська діяльність.
- •2.Природні й рекреаційні ресурси. Рекреаційний потенціал.
- •3.Поняття рекреаційної індустрії: визначення, склад, особливості.
- •5.Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії.
- •6.Принципи й напрямки розвитку рекреаційної індустрії.
- •7.Основні напрямки формування ефективного механізму функціонування рекреаційної сфери.
- •8.Критерії формування рекреаційної індустрії в регіоні.
- •9.Об’єктивні й суб’єктивні фактори, що впливають на формування перспективного розвитку рекреаційної індустрії в регіоні.
- •10.Принципи формування політики рекреаційної сфери в регіоні.
- •11.Пріоритети рекреаційної політики.
- •12.Варіанти розвитку рекреаційної індустрії в регіонах.
- •13.Економічне регулювання розвитку рекреаційної сфери.
- •14.Основні джерела фінансування розвитку рекреаційної індустрії.
- •15.Місце й роль інфраструктури в розвитку рекреаційної індустрії.
- •16.Сучасний стан, проблеми й перспективи розвитку рекреаційної індустрії в Україні.
- •17.Світовий досвід розвитку рекреаційної індустрії.
- •18.Туристський продукт. Ринок туристського продукту.
- •19.Стратегія розвитку туризму. Фактори, що забезпечують привабливість об’єктів туристської діяльності.
- •20.Загальне уявлення про кон’юнктуроутворюючі фактори. Класифікація факторів.
- •21.Туристська індустрія і її структура. Взаємодія в туристській індустрії.
- •22.Готельні комплекси й готельні ланцюги. Розвиток індустрії гостинності.
- •23.Структура регулювання сфери туризму.
- •24.Державне регулювання туризму.
- •25.Туристська політика й туристське законодавство.
- •26.Міжнародні акти, регулюючі різні види туристської діяльності.
- •27.Вплив рекреаційної індустрії на зовнішнє природне середовище.
- •28.Екологічна безпека рекреаційного освоєння регіонів.
- •29.Оцінка рівня рекреаційного освоєння регіонів.
- •30.Інформаційні технології в рекреаційній індустрії.
- •«Основи управління операційними системами і процесами у сфері туризму»
- •1.Виникнення туризму
- •2.Розвиток туризму у світі
- •3.Туризм як галузь економіки
- •4.Сучасний туристичний ринок та перспективи його розвитку
- •5.Суб'єкти туристичної діяльності
- •6.Особливості туристичного ринку, як ринку послуг
- •7.Туристично-рекреаційні ресурси України
- •8.Модель поведінки споживача туристських послуг
- •9. Класифікація видів та форм туризму
- •10. Міжнародні туристичні організації
- •11.Регіональні туристичні організації
- •2. Азіатсько-Тихоокеанська туристична організація
- •12.Національні туристичні організації
- •13.Специфіка процесу управління туристичним підприємством
- •14.Планування діяльності туристичного підприємства
- •15.Організаційна функція у менеджменті туризму
- •16.Мотивація як функція менеджменту
- •17.Розвиток теорії мотивації працівників
- •18.Сучасні теорії мотивації працівників
- •19.Контроль діяльності туристичних підприємств
- •20.Прийняття рішень в туристичних організаціях
- •21.Особливості пропозиції туристичних підприємств
- •22.Особливості туристичного попиту
- •23.Ознаки туристичного попиту
- •24.Визначення і специфіка туристичного попиту
- •25.Суть та компоненти продукту туристичного підприємства
- •26.Поняття і чинники, які формують якість туристичних послуг
- •27.Ринкові аспекти якості туристичних послуг
- •28.Використання інформаційних технологій для управління туристичними підприємствами
- •29.Інтернет у діяльності туристичних підприємств
- •30.Автоматизовані системи з управління туристичними підприємствами
- •1.Визначення основних понять і термінів в галузі охорони праці.
- •2.Принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •3.Законодавчі акти з охорони праці. Їх загальна характеристика.
- •4.Органи державного нагляду за охороною праці: функції та повноваження.
- •5.Органи громадського контролю за охороною праці: функції та повноваження.
- •6.Загальообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
- •7.Страхові виплати працівнику потерпілому від нещасного випадку на виробництві.
- •8.Обов’язки роботодавця, щодо створення на підприємстві здорових, безпечних умов праці.
- •9.Служба охорони праці підприємства: створення, функції, повноваження.
- •10.Навчання працівників з питань охорони праці.
- •11.Порядок приведення та зміст інструктажів з охорони праці.
- •12.Обов’язкові медичні огляди працівників: порядок та терміни проведення, фінансування.
- •13.Забезпечення працівників транспортної галузі спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту.
- •14.Атестація робочих місць за умовами праці.
- •15.Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
- •16.Виробнича санітарія. Фактори, які визначають санітарно-гігієнічні умови праці.
- •17.Охорона праці жінок.
- •18.Охорона праці неповнолітніх.
- •19.Інформація та звітність про стан охорони праці підприємства.
- •20.Відшкодування роботодавцем юридичним особам та державі збитків, завданих порушенням вимог з охорони праці.
- •21.Розслідування нещасних випадків.
- •22.Розслідування спеціальних нещасних випадків.
- •23.Первинні засоби пожежогасіння.
- •24.Основні принципи, якими керуються при наданні першої долікарської допомоги.
- •25.Підіймальні пристрої. Особливості безпеки при їх експлуатації.
- •26.Правила безпеки при навантажувально-розвантажувальних роботах.
- •27.Класифікація посудин, що працюють під тиском.
- •28.Причини електротравм.
- •29.Класифікація та характеристика вантажів за небезпекою їх транспортування.
- •30.Автонавантажувачі, електронавантажувачі та електрокари. Правила безпеки при їх експлуатації.
17.Охорона праці жінок.
Відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт з санітарного та побутового обслуговування).
Забороняється також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує чинні для жінок норми. Міністерство охорони здоров'я України 10 грудня 1993 р. видало наказ №241, яким встановлені граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:
- підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) - 10 кг;
- підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг.
Сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні - 350 кг; з підлоги - 175 кг.
Залучення жінок до робіт у нічний час (з 22.00 до 6.00) не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це зумовлено необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (ст. 175 КЗпП).
У законодавчих актах про охорону праці приділяється значна увага наданню пільг вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років. Таких жінок забороняється залучати до роботи у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження (ст. 176 КЗпП). Крім цього, жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди (ст. 177 КЗпП). Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижують норми виробітку, норми обслуговування, або їх переводять на іншу роботу, яка є легшою і унеможливлює вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП).
Відповідно до Закону України "Про відпустки" (ст. 17) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів (70 днів до і 56 днів після пологів). Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею шести років. Час цих відпусток зараховується як у загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж за спеціальністю (ст. 181 КЗпП).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням, щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років. Звільняти жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, але з обов'язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП).