7.Страхові виплати працівнику потерпілому від нещасного випадку на виробництві.

Страховими виплатами є грошові суми, які виплачуються застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі на­стання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються зі:

— страхової виплати втраченого заробітку (або відповід­ної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі — щомісячна страхова виплата);

— страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які пере­бували на утриманні померлого);

— страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

— страхової виплати пенсії у зв'язку із втратою годуваль­ника;

— страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного за­хворювання її матері під час вагітності;

— страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Суми щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу перераховуються у разі:

— зміни ступеня втрати професійної працездатності;

— зміни складу сім'ї померлого;

— підвищення розміру мінімальної заробітної плати в по­рядку, визначеному законодавством.

Суми щомісячних страхових виплат перераховуються та­кож у разі зростання в попередньому календарному році се­редньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань ста­тистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступ­ного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, що народилася протягом не більше як 10-місячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

— діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

— жінки, що досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 ро­ків, якщо вони не працюють;

— інваліди — члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

— неповнолітні діти, на утримання яких померлий випла­чував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

— непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

8.Обов’язки роботодавця, щодо створення на підприємстві здорових, безпечних умов праці.

Згідно з чинним законодавством роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі належні умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників з охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх техні-чним станом, впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог гігієни праці, виробничої санітарії.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на ро-ботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, роботодавець зобов’язаний видати безплатно за встановленими нор-мами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захи-сту, а також мийні та знешкоджуючі засоби (ст. 8 Закону). Працівники, які за-лучаються до разових робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, ком-плектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору, а уразі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника, замінити їх за свій рахунок.

Особлива увага має приділятися виявленню та усуненню причин, що можуть призвести до нещасних випадків, професійних захворювань, здій-сненню профілактичних заходів з метою недопущення аварії на виробни-цтві. Для цього проводяться лабораторні дослідження умов праці, аналі-зується технічний стан виробничого обладнання та устаткування, здійснюється атестація робочих місць на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, за підсумками якої роботодавець розро-бляє та впроваджує заходи усунення небезпечних і шкідливих для здо-ров’я виробничих факторів.

Роботодавець через створену ним службу з охорони праці, комісію з питань охорони праці здійснює контроль за додержанням працівниками вимог виробничої санітарії, гігієни праці, техніки безпеки, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт згідно з розробленими і затвердженими на підприємстві положеннями, інструк-ціями та іншими актами з охорони праці.

Згідно із законодавством роботодавець зобов’язаний організувати навчання працюючих, вдосконалювати їхні знання та навички у сфері охорони праці проведенням інструктажів, підвищенням кваліфікації з ви-робничої санітарії, техніки безпеки, цілеспрямовано вести пропаганду безпечних методів праці.

Основним документом, який регламентує взаємовідносини між тру-довим колективом і роботодавцем, є колективний договір. Цей договір розробляється роботодавцем та профспілковою організацією підприємст-ва і затверджується на зборах (конференції) трудового колективу.

Для запланованих заходів з охорони праці роботодавець зо-бов’язаний виділити цільові кошти та необхідні матеріальні ресурси, ви-трачати які на інші цілі заборонено. Порядок використання цих коштів визначається у колективному договорі і контролюється трудовим колек-тивом.

До обов’язків роботодавця входить своєчасне проведення загально-обов’язкового державного соціального страхування працівників від нещас-ного випадку на виробництві та професійного захворювання, вживання те-рмінових заходів для допомоги потерпілим, у т.ч. залучення за необхідності професійних аварійно-рятувальних формувань, вести облік і розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Роботодавець також може за рахунок власних коштів здійснювати додаткові виплати потерпілим працівникам і членам їх сімей відповідно до колективного або трудового договору.