13.Специфіка процесу управління туристичним підприємством

Для існування й ефективного функціонування підприємства загалом та його частин необхідно забезпечити злагоджене управління. Управління - це керівна діяльність, яка спрямована на реалізацію основних завдань організації за неодмінного забезпечення прибутковості підприємства. Це свідома, цілеспрямована та креативна людська діяльність, яка забезпечує суб'єкту господарювання збалансоване поєднання виробництва з урахуванням попиту та наявних ресурсів.

Управління є процесом, який виконується суб'єктом менеджменту, тобто керівником, з використанням матеріальних і нематеріальних засобів під час прийняття рішення, що стосуються підпорядкованих йому підлеглих.

Менеджмент як процес (перебіг подій) творчого характеру у відповідний спосіб (координований та інтегрований) сприяє використанню матеріальних, людських, фінансових та інформаційних ресурсів підприємства. Також він забезпечує координування виробничих функцій (постачання, виробництво, продаж) завдяки використанню управлінських завдань - планування, організації, мотивації, контролю та прийняття рішення (рис. 2.1).

Підприємство, яке надає туристичні послуги, має певну специфіку способу управління. Вона залежить від характеру послуг, що надаються, а ті, у свою чергу, - ступеневі, утворюють визначену сукупність, починаючи від тих, у яких ступінь нематеріальності є найнижчий, і завершуючи "чистими" послугами. У результаті диференційованою є сфера характерних ознак процесу управління як різновиду активності, що відбувається безперервно, ґрунтуючись на логічній послідовності діяльності1.

14.Планування діяльності туристичного підприємства

З функції планування розпочинається процес управління. Планування діяльності туристичного підприємства стосується поточної діяльності, пов'язаної з трудовими, матеріально-виробничими засобами, та діяльності, яка спрямована на здобуття нових засобів.

Планування полягає у виборі й обміркуванні оптимального способу реалізації мети у визначеному часі визначеними виконавцями, завдяки якому:

- підприємство отримує і визначає засоби для реалізації цілей;

- працівники діють відповідно до обраних цілей і процедур;

- здійснюється моніторинг та вимірюється поступ у реалізації цілей так, щоби можна було провести коригування, якщо результати виявляться недостатніми.

Планування відбувається у контексті визначеного зовнішнього і внутрішнього оточення. Тому менеджерські знання у сфері оточення для керівництва підприємства мають основне значення як перший крок планування. Дослідивши й вивчивши оточення, менеджерам необхідно встановити головні завдання підприємства, його місію, основні цілі, вартості й напрями діяльності. На цьому ґрунті керівництво підприємства опрацьовує стратегічні, тактичні й операційні плани.

Основою планування є визначений вихідний пункт, за яким може слідувати оцінка актуального стану. Важливо провести аналіз оточення та внутрішньої ситуації підприємства, що стосується своєрідних цілей, учасників, структур і засобів.

Основними елементами процесу планування є:

- встановлення цілей;

- ідентифікація проблеми;

- пошук альтернативних рішень;

- оцінка наслідків;

- здійснення вибору альтернативних рішень;

- впровадження плану;

- контроль виконання планових завдань.

Планування пов'язане з пошуком відповідей на запитання: Що? Де? Коли? Скільки це буде коштувати? Плани можна розподілити з огляду на:

- часовий вимір. Це можуть бути плани:

- на тривалий період чи перспективні (стратегічні, понад 5 років); їх зазвичай встановлює вище керівництво; вони окреслюють основні цілі підприємства, визначають політику й стратегію використання необхідних засобів для досягнення цих цілей;

- середньотермінові, прогнозні (тактичні від 1 до 5 років), які опрацьовуються для реалізації визначених частин стратегічного плану; за їх укладення відповідають менеджери середньої ланки управління;

- короткотермінові (операційні, до 1 року) стосуються прийняття рішень оперативного характеру, тобто що потрібно зробити, хто це буде виконувати і хто несе відповідальність за виконану роботу; за них найчастіше відповідають менеджери середнього та нижчого рівня управління;

- предмет планування. Це галузеві, міжгалузеві, загальноекономічні плани.

У проведенні планових розрахунків та визначенні показників необхідно брати до уваги такі ознаки, якими має характеризуватися плановий документ, а саме бути:

- цільовим - пристосованим до визначеної мети;

- реальним - можливим до реалізації, а не збіркою "побажань";

- несуперечливим - кожна раніше здійснена дія дає змогу виконувати наступні;

- комунікативним - нескладним у розумінні й опрацюванні його змісту;

- раціональним - ґрунтуватися на глибоких знаннях і реальних ресурсах;

- еластичним - у який можна внести корективи під час його виконання;

- оптимальним - ані надто деталізованим, ані надто загальним;

- визначеним у часі - мати встановлену дату, після якої стає неактуальним;

- комплексним - охоплювати важливі сторони діяльності;

- зрозумілим для всіх працівників.