- •1. Історіографія як складова частина історичної науки
- •2. «Літописний період» української історіографії (11-13 ст.)
- •3. Українська нац.. Традиція в Густинському л-сі та в «Хроніці з літописців стародавніх Феодосія Сафоновича.
- •4. Українська археографія кін 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •5. Галиціька і-фія історії україни (кін. 18-пер.Пол. 19 ст.)
- •6. Націон.Ідея та її бачення в творчості «руської трійці» (30 – 60-ті роки 19 ст.)
- •7. Бантиш-Каменський та його «Історія Малої Росії».
- •8. "Історія Малоросії" м.А. Маркевича.
- •9. "Історія Русів": (концепція твору; укр. Історіографія про твір).
- •10. Початок науково-критичного підходу до вивчення історії України. М. Максимович.
- •11. М.Костомаров (основні твори, народницький напрямок в історіографії).
- •12. Етногр. Та л-рні роботи п.Куліша початкового періоду творчості. Історія козацтва, міщанства та шлях. Стану у творах Куліша
- •13. Вивчення проблеми української історії у 60-70рр. ХіХст.
- •15. Історична концепція в.Антоновича. «Київська школа» в.Б.Антоновича.
- •16. Історичні праці м. Драгоманова. Вплив на розвиток іст. Думки.
- •17. «Козацькі літописи» 17-18 ст. – особлива категорія іст. Творів.
- •18. Історичні праці о. Лазаревського.
- •20. Діяльність нтш у Львові. Історико-філологічна секція (кін 19-поч. 20 ст)
- •21. «Іст. Українського народу» о. Єфименко.
- •22. Д. Яворницький – дослідник іст. Запор. Козацтва.
- •23. Початок наукової праці м.Грушевського у Львові.
- •24. Звичайна схема руської історії м. Грушевського.
- •25. М.Грушевський – дослідник історії к. Р.
- •26. Історія українського козацтва у концепції м.Грушевського.
- •27. Історична школа Грушевського.
- •28. Погляди грушев. На укр.. Іст. Хіх-хх ст
- •29. Державницький напрямок в укр..Історіогр. (липинський, томашівський).
- •30. Історія Галичини у творах с.Томашівського.
- •31. Історичні погляди в. Липинського.
- •32. Українська революція 1917р. І перспектива іст. Досліджень.
- •33. Історична наука в Урср у 20-30-ті рр. 20 ст.
- •34. Діяльність вуан у 20-30-ті роки ( грушевський, багалій, василенко, окиншевич, слабченко).
- •35. Матвій Яворський та його історична школа.
- •36. Дмитро Іванович Багалій та його іст. Концепції.
- •38. Українська історіографія у Західній україні в 20-30 – ті рр.
- •39. Історичні праці і. Крип*якевича.
- •40. Радянська історіографія іст. України 40-80-х рр.. 20 ст. Історія України у післявоєнний період (40-60-ті р.)
- •41. Історична наука в Україні на рубежі 80-90-х рр.
- •42. Новітні дослідження історії України у наукових та навчальних інститутах Львова.
- •44. Сучасні дослідження історії України зарубіжними вченими.
- •45. Історія україни у працях вчених укр.Діаспори (40-70-ті рр.)
30. Історія Галичини у творах с.Томашівського.
До засновників державницько-консервативного напряму в зхукраїнській історіографії належить Степан Томашівський (1875-1930), який народився в с.Купновичі (теп. Самбірський район Львівської обл.).
У молоді роки, під керівництвом проф, М.Грушевського, Т. зібрав актові матеріали про участь широких народних мас Галичини у підтримці повстання під проводом Б.Хмельницького. Написані на основі цього джерельного матеріалу праці досі не втратили свого наукового значення. Вони написані в річищі української народницької історіографії, хоча їхній автор звернув увагу і на роль державної організації в житті українського народу. Т. займався тоді ж історією Гетьманщини періоду І.Мазепи. Результатом багаторічної праці стало написання історії Галичини (2 томи), рукопис якої втрачений у роки Першої світової війни. У 1915 р. німецькою мовою опубліковано нарис ученого "Світово-політичне значення Галичини"' та україномовний варіант цієї праці "Галичина. Політико-історичний нарис з приводу світової війни".
Становище українських земель у польсько-литовській Речі Посполитій вчений загалом оцінював позитивно, підкресливши об'єднання більшості українських земель, їхню українську колонізацію, звільнення від татаро-монгольського панування. Позитивним наслідком входження українських земель до складу Речі Посполитої за Люблінською унією 1569 р., на думку С.Томашівського, було об'єднання українських територій в одну цілість, негативними - національний і релігійний гніт, відсутність економічного розвитку, належної оборони, прийняття польських прав но-політичних порядків.
У науковій спадщині С.Томашівського з української історії середини XVII ст. помітна зміна підходу до висвітлення історичного процесу: від наслідування традицій української народницької історіографії до дослідження державницьких традицій.
Загалом консервативно-державницька концепція С.Томашівського базувалася на чотирьох основних ідеях: 1) особлива роль Галичини та греко-католицької церкви в майбутньому державному творенні України; 2)український консерватизм; 3) об'єднуюча національна ідея; 4) європеїзація українського руху з опорою на власні (особливо в Галичині) традиції.
Т. вважав, що Галичина запозичила від Заходу все необхідне, у тому числі греко-католицьку церкву та культуру Натомість запровадження християнства у його східній формі прирекло Україну на довготривалу інтелектуальну стагнацію та вивело її з числа повноцінних членів загальноєвропейської спільноти. Т. був переконаний, що лише західноукраїнські землі зуміли зберегти за всіх історичних катаклізмів "український дух" саме завдяки своїй близькості до Заходу, опорі на українську греко-католицьку церкву і пам'яті про давні традиції української державності, витоки яких сягають Галицько-Волинської Русі. Головну роль у цій триєдиній опорі української державності він відводив греко-католицькій церкві, яка відкрила українцям Галичини доступ до надбань західної цивілізації.
Т. вбачав у Галичині своєрідного посередника між Сходом та Заходом. А отже, саме вона завдяки церковній унії з Римом і своїй західноєвропейській сутності повинна стати в майбутньому взірцем політичних свобод для вихованого на візантійських принципах населення Східної України.