
- •1. Історіографія як складова частина історичної науки
- •2. «Літописний період» української історіографії (11-13 ст.)
- •3. Українська нац.. Традиція в Густинському л-сі та в «Хроніці з літописців стародавніх Феодосія Сафоновича.
- •4. Українська археографія кін 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •5. Галиціька і-фія історії україни (кін. 18-пер.Пол. 19 ст.)
- •6. Націон.Ідея та її бачення в творчості «руської трійці» (30 – 60-ті роки 19 ст.)
- •7. Бантиш-Каменський та його «Історія Малої Росії».
- •8. "Історія Малоросії" м.А. Маркевича.
- •9. "Історія Русів": (концепція твору; укр. Історіографія про твір).
- •10. Початок науково-критичного підходу до вивчення історії України. М. Максимович.
- •11. М.Костомаров (основні твори, народницький напрямок в історіографії).
- •12. Етногр. Та л-рні роботи п.Куліша початкового періоду творчості. Історія козацтва, міщанства та шлях. Стану у творах Куліша
- •13. Вивчення проблеми української історії у 60-70рр. ХіХст.
- •15. Історична концепція в.Антоновича. «Київська школа» в.Б.Антоновича.
- •16. Історичні праці м. Драгоманова. Вплив на розвиток іст. Думки.
- •17. «Козацькі літописи» 17-18 ст. – особлива категорія іст. Творів.
- •18. Історичні праці о. Лазаревського.
- •20. Діяльність нтш у Львові. Історико-філологічна секція (кін 19-поч. 20 ст)
- •21. «Іст. Українського народу» о. Єфименко.
- •22. Д. Яворницький – дослідник іст. Запор. Козацтва.
- •23. Початок наукової праці м.Грушевського у Львові.
- •24. Звичайна схема руської історії м. Грушевського.
- •25. М.Грушевський – дослідник історії к. Р.
- •26. Історія українського козацтва у концепції м.Грушевського.
- •27. Історична школа Грушевського.
- •28. Погляди грушев. На укр.. Іст. Хіх-хх ст
- •29. Державницький напрямок в укр..Історіогр. (липинський, томашівський).
- •30. Історія Галичини у творах с.Томашівського.
- •31. Історичні погляди в. Липинського.
- •32. Українська революція 1917р. І перспектива іст. Досліджень.
- •33. Історична наука в Урср у 20-30-ті рр. 20 ст.
- •34. Діяльність вуан у 20-30-ті роки ( грушевський, багалій, василенко, окиншевич, слабченко).
- •35. Матвій Яворський та його історична школа.
- •36. Дмитро Іванович Багалій та його іст. Концепції.
- •38. Українська історіографія у Західній україні в 20-30 – ті рр.
- •39. Історичні праці і. Крип*якевича.
- •40. Радянська історіографія іст. України 40-80-х рр.. 20 ст. Історія України у післявоєнний період (40-60-ті р.)
- •41. Історична наука в Україні на рубежі 80-90-х рр.
- •42. Новітні дослідження історії України у наукових та навчальних інститутах Львова.
- •44. Сучасні дослідження історії України зарубіжними вченими.
- •45. Історія україни у працях вчених укр.Діаспори (40-70-ті рр.)
23. Початок наукової праці м.Грушевського у Львові.
Михайло Грушевський (1866-1934) посідає виняткове місце у вітчизняній історіографії. Його можна назвати найвидатнішим істориком України.
Народився майбутній історик та політичний діяч у Холмі, де його батько викладав у гімназії. Проте від 1869 р. жив на Кавказі, куди Грушевський - старший переїхав, отримавши посаду директора народних шкіл. У 1880- 1886рр. Грушевський навчався у Тифліській класичній гімназії, а в 1886-1894 рр. - у Київському університеті на історико-філологічному факультеті. Тут він розпочав свою наукову працю під керівництвом В.Антоновича, провідного українського історика і громадського діяча.
Визнання і слава великого дослідника історії України до вченого прийшло у столиці Галичини, старовинному Львові, де у 1894- 1913 рр. М.Грушевський очолював університетську кафедру української історії. 12 жовтня 1894 р. М.Грушевський виголосив у Львівському університеті вступну лекцію, у якій виклав своє кредо історика: "Народ - єдиний герой історії. Зрозуміти його бажання й ідеали – це і є мета нашої історії".
М. Грушевський, посівши кафедру, сім семестрів підряд (1894-1897) читав загальний курс історії України. Повторений потім вдруге ще раз у 1898-1902 рр. Тут і зародився задум написання великої фундаментальної праці "Історія України-Руси". Готуючись до її написання, вчений зібрав колосальну силу джерел, аналітично осмислив праці попередників, створив свою схему, упродовж 1897-1898 рр. завершив І том і наприкінці 1898 р. видав його. З цього року й почали виходити по черзі томи "Історії України-Руси" М. Грушевського. У 1899 р. був написаний і виданий II том, у 1900 -III, у 1903 - IV, у 1905 - V, а в подальшому опубліковані наступні - УІ-УІІ томи.
Поряд з читанням лекцій і науковою діяльністю Грушевський активно займається громадськими справами. У 1897 р. вченого обирають головою Наукового товариства ім.Шевченка, редактором його друкованого органу «Записок НТШ». Яка то була гігантська робота, видно хоча б з того, що за 18 років (1895-1913) Грушевський відредагував 110 томів "Записок НТШ". Під його керівництвом успішно працювали окремі комісії, зокрема, археографічна, що видавала фундаментальні дослідження - "Жерела до історії України-Руси", "Українсько-Руський архів", "Пам'ятки української мови і літератури". Ім'я Грушевського як визначного історика України, активного громадсько-політичного діяча ставало дедалі популярнішим. У Львові він тісно співпрацював з І.Франком, М.Павликом, В.Гнатюком, закладав міцні підвалини Львівської історичної школи в царині вивчення рідної історії.
М.Грушевський був не лише визнаним істориком і організатором наукових видань, але й відомим громадсько-політичним діячем. У 1899 р. він став одним з організаторів національно-демократичної партії в Галичині; на початку XX ст. його обирають головою "Українського шкільного союзу", що опікувався розбудовою приватного середнього шкільництва.
Незабаром Грушевський переїжджає до Києва, проте не завершує свою діяльність. Наукова спадщина М.Грушевського має непересічне значення. Вона й сьогодні спонукає істориків до творчості і нових наукових пошуків, вражає не лише глибиною наукового висвітлення історичною процесу, а й надзвичайною актуальністю й повчальністю свого змісту.