8. Феодальна система господарства та її особливості.

Феодалізм – це система примусової експлуатації економічного напівсамостійного але й юридично залежного селянства. Економічною основою феодальних відносин було монопольне володіння феодалами землею, як основною матеріальною основою виробництва, а також феодал володів неповною власністю на особу безпосереднього виробництва. Поєднання робочої сили і засоби виробництва поєднувалося при феодалізмі поза економічного примусу.

Феодальне госп-во формувалось і розвивалось в межах маєтку феодала – сеньйорії, куди входили: домен (власність феодала), де господарював сам феодал, та селянські наділи.

Були поширеними прекарні угоди, згідно з якими алод вільного дрібного землевласника відчуджувався на користь сеньора чи церкви, а потім повертався селянинові в пожиттєве користування як прекарій (земля, надана на прохання). Поступово прекарії перетворилися у спадкові, а взаємовідносини між селянами і землевласниками обумовлювалися сплатою селянами феодалам натуральної чи грошової ренти та виконання селянами інших повинностей на користь феодалів.

Феодальні відносини в більшості країн Західної Європи досягли зрілості в 11-15ст. В 11-13ст. переважала феодальна земельна власність трьох типів: -королівська, -світська, -церковна. До 13ст. в Західній Європі переважала відробітня рента (панщина), але з 13ст. у Франції, а потім і в інших країнах Зах.Європи феодали переводять закріпачених селян із панщини на натуральний, а згодом і грошовий оброк. Причиною цього була дуже неефективна праця кріпаків в час відбування ними панщини.

Процес переведення селян з панщини на оброк отримав назву "комутації ренти".

У 14-15ст. феодальні господарства все більше втягуються у товарно грошові відносини. З'являються нові економічно-правові форми взаємовідносин між феодалами і селянами (оренда, найм), орієнтовані на ринок.

При переході до ренти грішми поступово відпадає необхідність в особистій (кріпосній) залежності селянина від поміщика.

Селянам Західної Європи. завдяки масовим селянським повстанням проти кріпосницьких утисків в 14ст. вдалось закріпити свою господарську незалежність, добитися особистої свободи та встановити договірні відносини з феодалами. В 14-15ст. в Зах.Європі відбулася відміна особистої залежності селян, а поземельної залежності в 16-18ст. в ході початкового нагромадження капіталу.

У Схід.Європі (в тому числі і в Росії) ці процеси були тісно переплетені і відбувалися в 19ст.

9. Економічні погляди кантоністів: Хома Аквінський.

У 5-17 століття эк. думка не виділилася ще в самост. область Эк. преимущ аграрна. У трактатах – практ. рекомендації. За розпорядженням короля франків Хлодвига в 5 в. зробили запис обычаевого права "Саллическая правда". Там отрапжен і эк. лад франків у період розпаду родових відносин і виникнення майнової нерівності. Уже розмежовані поняття спонукуваного і нерухомого майна. Спонукуване можна закладати і передавати по ниаследству старшому сині. За убивство раба треба платити компенсацію його хазяїну, тому що раб - майно. У 9 в. після падіння держави

франків "Саллическая правда" утратила значення. "Капитулярий про вілли" Карла Великого (чи його сина Людовика Благочестивого), початок 9 століття н.е. - регламентація управения вотчиною. Земя – собств. хазяїна вотчини, населення - в основному його кріпаки. "Гарні майстри" - ремісники - також живуть у маєтку. Господарство натуральне, оброк здається теж натурою, створюються продовольчі запаси.

Хома канонізований уже через 50 років після смерті, теолог. Виступав за централізацію влади ("походить від Бога") і визнавав соц. ієрархію ("Одні повинні обр. землю інші будувати будинку а частина, будучи вільна від турбот, повинна присвятити себе духовній праці"). Визнавав необхідність приватної собств. Обмін (торгівля) повинний відбуватися без обману і заради загальної користі. Ціна справедлива, коли враховує у вкладеної праці. З іншого боку, перевищення ціни справедливо якщо враховує можливий збиток продавця від продажу. Засуджував лихварство.

Проблема грошей: 14 століття, Франція трактат Николы Орема "Трактат про походження, природу, юридичну основу і змінах грошей". Ист. эк. думки України: "Російська правда" 11-12 ст., звід законов древнього права. захищає право на землю і креп. селян князів і знаті, їхнє ж право брати податки і ренту. У "Повісті тимчасового років" Нестор Літописець розглядає доходи Київського двору:

доходи від господарювання, данина і збори з населення, штрафи, мита на суд і торгівлю, військова доб. Повне відділення ремесла від землеробства. Однаково важливі фіз. і розум. праця. "Повчання дітям" Володимира Мономаха. "Галицько-Волинський літопис", 13 ст.