44. Причини та фактори зростання американської економіки у др.Половині 19 ст.

Промисловий переворот в США розпочався в північних штатах в останній 10-річчі XVIII ст. тобто фактично після завершення війни за незалежність.Особливості промислового перевороту в США:1. у США були відсутні докапіталістичні пережитки (не було цехових порядків)2. вигідне територіально-географічне розташування країни3. створення незалежної держави дало змогу США відмежуватися від боротьби Англії і Франції за гегемонію у Європі4. 5-й президент США (Джеймс Монро), у маніфесті 1823 р. заявив, що Америка не допустить втручання у внутрішні справи країн Європейців. Гасло “Америка для американців”, сприяло збагаченню американської нації і примусило світ рахуватися з інтересами США5. важливу роль мав демографічний фактор, до середини XIX ст. к-ть жителів США зросла на 64,5% за рахунок переселенців, до 1860 р. в США імігрувало 50 млн. осіб, тобто промисловість США отримала готові кадри кваліфікованих робітників6. промисловий переворот у США відбувався за рахунок європейської робочої сили, інтелекту та капіталів, разом з тим, промисловий переворот у США відбувся нерівномірно, спочатку у текстильній, а потім у харчовій промисловості, і його завершення відбувається лише після закінчення громадянської війни 1861-1865Широке запровадження парових двигунів в промисловості США почалося лише з 40-х рр. XIX ст. Дуже важливу роль в промисловому перевороті США зіграли залізні дороги. Механізація транспорту викликала прискорене зростання металургії та добувної промисловості. За першу половину XIX ст. виробництво чавуну виросло в 12 разів, а видобування вугілля в декілька тисяч разів.

45. Американська школа маржиналізму: Дж. К. Кларк.

Помітний внесок у формування неокласичної теорії кінця ХІХ ст. вніс засновник американської школи Джон Кларк.

Основні положення економічного вчення Кларка викладено у працях “Філософія багатства” і “Розподіл багатства”.

Головна відмінність його вчення від розробок інших шкіл маржиналізму полягає в аналізі проблем виробництва і розподілу, який опирався на концепцію граничної продуктивності праці і капіталу. Тому американську школу маржиналізму часто називають школою граничної продуктивності

Наукові досягнення Кларка потрібно розглядати в 2-х аспектах:

1. методичному.

теоретичному.

В першому випадку йдеться про новизну методології досліджень в рамках створеного Кларком вчення про три природних розділи економічної науки, а в другому - про закон граничної продуктивності факторів виробництва і вчення про статику і динаміку економічної системи, які грунтуються на мікроекономічному аналізі виробництва і розподілу.

В методологічному дослідженні Кларк ділить економічну науку на 3 розділи:

2. вивчає універсальні закони, тобто закон граничної корисності, закон граничної продуктивності і закон спадної продуктивності.

здійснює аналіз в стані статики.

досліджує закони економічної динаміки.

Під статикою Кларк розумів опис умов, необхідних і достатніх для встановлення рівноваги ринкової економічної системи. Передбачалось, що економіка може мати не один, а кілька станів рівноваги, які визначаються обсягами праці і капіталу. Якщо рівновага системи порушиться, еоконміка приде в рух для пошуку нового рівноважного стану статики, то пояснити причини цього повинна економічна динаміка.

Для з'ясування суті динамічного розвитку економіки Кларк значно модифікував теорію факторів виробництва. На відміну від Сея, він розглядав не три, а чотири виробничі функції:

1. грошовий капітал.

2. капітальні блага, до яких відносив засоби виробництва і землю.

3. підприємницька здібність.

4. праця.

В теорії Кларка виробництво і розподіл розглядається сферами діяльності раціональних господарюючих суб'єктів, тобто з позиції маржиналізму. До них він відносить:

- робітника як носія праці.

- власника грошового капіталу.

- підприємця як носія підприємницької діяльності.

Підприємцями Кларк вважав тільки тільки тих осіб, хто здійснює організацію праці і управління виробничими ресурсами, не маючи власного капіталу. Вважалось, що робітник одержує заробітну плату, власник капіталу - процент, підприємець -нормальний прибуток. Але за його новаторство, що рухає технічний прогрес, одержує і підприємницький доход. Кожний фактор виробництва, на думку Кларка, характеризується специфічною продуктивністю, що полягає в створенні відповідних доходів.

Кларк ввів поняття граничної продуктивності факторів виробництва, яку він поставив в залежність від їх обсягу. За так званим законом спадної продуктивності праці, за умови, коли обсяг усіх факторів залишається незмінним, а зростає лише чисельність робітників, кожний новий додатковий працівник буде виробляти все менший граничний продукт праці. За такою схемою уявлялась дія закону спадної продуктивності капіталу, а також граничного продукту капіталу та його гранична продуктивність. Дані категорії, сформульовані Кларком, стали одними з основоположних в сучасній неокласичній теорії.