11. Економічні і неекономічні блага. Товар та його властивості. Закон вартості.

Благо – будь-яка корисність (предмет, явище, процес), яке задовольняє людську потребу.

Блага поділяють на ек-ні та неек-ні. Неек-ні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій к-сті (повітря, сонячне світло). Ек-ні блага –це блага ек-ної д-сті людини, які існують в обмеженій к-сті. Функцією благ є задоволення потреб людей.

Економічні потреби – це потреби в ек-них благах.

Товар - це продукт праці, який має дві властивості: по-перше, задовольняє певну потребу людини; по-друге, здатний обмінюватись на інші блага в певних пропорціях. Отже, йому властиві споживна вартість (здатність товару задовольняти потреби людини) і вартість (сусп. праця, яка втілена в товар і проявляє себе через їх обмін): мінова вартість (зовнішня форма прояву, кількісне співвідношення між різними споживчими вартостями). Товаром може бути як матеріальне, так і нематеріальне благо, в тому числі й послуга – трудова доцільна діяльність, результати якої відображаються у корисному ефекті, особливій споживчій вартості. Послуга як товар не може накопичуватись і транспортуватись, сутність послуги полягає в корисному ефекті певної труд діяльності.

Товар створює конкретна (якісно неоднорідна, непорівняна) та абстрактна (специфічна форма праці, яка виражає відносини відокремлених товаровиробників) праця.

Закон вартості – закон в-ва і обміну товарів, який вимагає еквівалентності при обміні.

Основні риси закону вартості:

• Обмін товарів відповідно до к-сті та якості витраченої на них праці.

• Наявність стійкого зв’язку між попитом і пропозицією

• Внутр. необх зв’язки між якістю і цінами

• Зв’язки між індивідуальним і сусп. необхідним

• Стійкі зв’язки між виробниками виду товарів через конкуренцію.

Функції закону вартості: регулює обсяг в-ва, диференціація товару в-ва, рушійна сила розвитку ПС.

12. Концепції виникнення грошей та їх функцій. Закон грошового обігу.

Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає ек-ні відносини між людьми з приводу вир-ва та обміну товарів.

Теорії грошей: металева, номіналістична, кількісна, монетаристська, теорія грошей К. Маркса.

Виникнення грошей зумовило появу ціни – вартості товару, вираженої у грошовій формі.

Суть грошей розкривається в їх функціях:основні (міра вартості (масштаб цін) та засіб обігу) та похідні (засіб нагромадження (скарби) та засіб платежу).

Функція грошей як міра вартості – еквівалент вартості всіх товарів.

Масштаб цін – фіксована законом к-сть золота, прийнята як грошова одиниця.

Функція грошей як засіб обігу – посередник в обміні, реальні гроші. Виконується у формі монет (злиток грош металу певної ваги, форми, проби та номіналу) та паперових грошей (знаки, символи, представники повноцінних грошей в обміні).

Функція засобу нагромадження – резерв багатства, засіб нагромадження.

Скарби – резервуари, в які, якщо необхідно, надходять надлишкові гроші і з яких гроші переходять у сферу обігу при виникненні потреби збільш в обороті маси грошей.

Функція засобу платежу – погашення боргових зобов’язань. На її основі виникають кредитні гроші: вексель, банкнота, чек.

Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична й еволюційна.

Раціоналістична концепція пояснює виникнення грошей як результат домовленості між людьми про введення спеціального інструмента (грошей) для зд-ння обміну товарів. Ця конц-я панувала до кінця 18 ст.

Еволюційна конц-я вперше була сформульована засновниками класичної політекономії А. Смітом, Д.Рікардо, а потім була розвинута К.Марксом. Дана конц-я стверджує, що гроші виникли стихійно, незалежно від волі людей, у результаті тривалого еволюційного розвитку суп-ого поділу праці, товарного вир-ва і обміну.

Гроші виникли в процесі об’єктивного багатовікового розвитку форми мінової вартості пройшовши при цьому ряд етапів: І етап – проста або випадкова форма вартості; ІІ етап – повна або розгорнута форма вартості; ІІІ етап – загальна форма вартості; ІV етап – грошова форма вартості.

Гроші сприяли трансформації бартерного товарообміну у товарно-грошовий обіг.

Грошовий обіг - це процес руху грошей в готівковій та без­готівковій формах, що обслуговує реалізацію суспільного про­дукту. Обіг грошей, що здійснюється на основі притаманних йому законів. Одним з найважливіших є закон, який визначає к-сть грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між к-стю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Сутність закону грошового обігу. Виконуючи функцію засобу обігу, гроші безперервно переміщуються від одного суб'єкта економіки до іншого. Такий рух грошей прямо чи опосередковано обслуговує купівлю-продаж товарів і послуг, тобто реалізацію створеного суспільного продукту. Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту, називається грошовим обігом.

Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв'язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Так, за умов нерозвинутості кредитних відносин сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, які є в обігу, визначається сумою цін усіх товарів і послуг, що підлягають реалізації, поділеною на швидкість обігу грошової одиниці. Цей зв'язок можна виразити формулою:

Мгр = Т*Ц / Ш

де Мгр -- кількість грошей, які перебувають в обігу; Т -- кількість товарів; Ц -- ціни товарів; Ш -- швидкість обігу грошової одиниці.

К. Маркс, проаналізувавши вплив розвитку кредиту, дещо модифікував цю формулу, увівши в неї нові показники: К -- сума цін товарів, проданих у кредит цього року; П -- сума цьогорічних платежів за попередніми борговими зобов'язаннями; ВВ -- сума взаємопогашених платежів. У результаті формула набула вигляду:

Мгр =Т * Ц - К+П – ВВ