4 Характеристики методів промислової радіографії. Вибір та обґрунтування режимів просвічування в радіографії.

В практиці промислової радіографії в залежності від способу реєстрації і типу детектора розрізняють методи прямої експозиції і переносу зображення.

Метод прямої експозиції – основний і найбільш поширений метод промислової радіографії, при якому використовують практично всі види ІВ. ОК просвічується на плівку, на якій під дією ІВ утворюється приховане зображення, яке стає видимим після фотообробки в проявнику і фіксажі. Для зменшення часу просвічування застосовують флуоресцентні і металічні екрани. Метод переносу зображення – застосовується при нейтронній радіографії, коли приховане зображення одержують на проміжному металічному екрані, який розміщується за виробом в нейтронному потоці. Одержане на екрані приховане зображення переносять на радіографічну плівку, прикладаючи її до металічної пластини. Метод переносу зображення, в якому в якості проміжного носія прихованого зображення використовують електричні заряджені напівпровідникові пластини, поміщені за об’єктом в пучку ІВ, а в якості реєстратора видимого зображення – звичайний папір, на який зображення проявляється за допомогою сухих порошків фарб чи графіту, називається електрорадіографією чи ксерорадіографією.

Метод прямої експозиції використовується для таких об’єктів контролю: паяні і зварені з’єднання, збірні вузли, штамповані та литі вироби і т.п.

Переваги: 1.можливість проведення контролю в різних умовах; 2.портативність і маневреність апаратури; 3. можливість контролю стальних ОК до 250 мм; 3.проведення контролю у важкодоступних місцях.

Недоліки: 1.використання набору джерел ІВ для контролю виробів різної товщини і густини при роботі з гамма-дефектоскопами; 2. залежність від зовнішніх джерел живлення при роботі з рентгенівськими апаратами; 3. зміна ПЕД внаслідок радіоактивного розпаду; 4.обмежена чутливість.

Методи переносу зображення.

У нейтронній радіографії джерела радіоізотопні, а детекторами є активовані екрани – перетворювачі та радіографічні плівки. ОК є радіоактивні вироби, вироби з легких матеріалів, полімерні матеріали, в молекули яких входять атоми водню, об’єкти, які розміщені за оболонками з важких металів.

Переваги: 1. нечутливість методу до супутнього випромінювання, джерелом якого являється сам виріб чи навколишні предмети; 2. можливість виявляти різні ізотопи одного і того ж елемента; 3. прозорість для нейтронів важких елементів і “непрозорість” легких.

Недоліки:1. громіздкість радіографічного обладнання; 2. мала густина потоку нейтронів; 3. висока вартість радіоізотопних джерел нейтронів; 4. зміна густини потоку нейтронів внаслідок радіоактивного розпаду.

ІІ. Електрорадіографія (ксерорадіографія).

Джерелами ІВ є радіоізотопні джерела гальмівного,  - випромінювання та рентгенівські апарати. Детекторами є напівпровідникові пластини та папір.

В електрорадіографії об’єктами контролю є паяні, зварені з’єднання, литво, штамповка, збірні вузли, вироби з металів, пластмас, кераміки і т. п. перевагами електрорадіографії є швидкість одержання електрорадіограми, не потрібна фотолабораторія, крім того зменшуються витрати на фотообробку і є можливість багатократного використання напівпровідникових пластин. Недоліками є виникнення на поверхні напівпровідникових пластин різних пошкоджень, які при розшифруванні знімка важко відрізнити від дефекту ОК, відсутність гнучких напівпровідникових пластин та відсутність автоматичного обладнання для ксерорадіографії.

Для контролю зварних з’єднань найчастіше застосовують дротяні і канавкові еталони чутливості. Дротяні еталони встановлюють безпосередньо на зварний шов, а канавкові – поряд зі швом. Якщо сумарна товщина канавкового еталона і металу, що контролюється в місці установки еталона менша товщина шва і різниця оптичної густини їх зображень на радіограмі перевищує 1, канавковий еталон встановлюють на прокладку, яка компенсує різницю товщини.

Вважають, що ймовірність виявлення дефекту досить висока, коли отримане значення чутливості контролю в два рази менша найбільшого допустимого розміру дефекту в напрямі просвічування. Тому, якщо, наприклад, в зварному з’єднанні не допускаються дефекти розміром 1 мм, чутливість контролю повинна бути не нижча за 0,5 мм.

При контролі виробів з великим перепадом товщини, а також при контролі торцевих зварних з’єднань і наплавок під зварювання, для зниження надмірної контрастності зображення і запобігання „засвіченню” його країв прямим випромінюванням джерела, застосовують компенсатори. Вони являють собою підкладки різної форми і товщини.

Загальна нерізкість зображення визначається дією декількох видів нерізкості: геометричної, внутрішньої, нерізкості розсіяння і зміщення.