4.Апаратура для проведення неруйнівного контролю з використанням проникаючих речовин. Методика проведення контролю якості виробів з використанням проникаючих речовин.

Промисловістю освоєний випуск декількох типів апаратів для УФ-випромінювання. Для контролю дрібних і середніх деталей застосовують стаціонарні установки. Наприклад, установка КД-20Л (рис. 8.6) має випромінювач, рухливий у трьох напрямках, контрольований виріб розташовують на столі змінної висоти. Для контролю великогабаритних виробів застосовують переносні установки, наприклад установку типу КД-32Л (рис. 8.7) масою 5кг.

Чим глибше дефект, тим швидше з'являється зображення, більша яскравість і розмір індикацій. З урахуванням цього корисно робити огляд 2 рази: через 5...10 хв після початку проявлення, коли глибокі дефекти дають чіткі індикації, що вірніше відображають форму дефекту, і наприкінці проявлення, коли індикації від глибоких дефектів розпливаються, але сталють більш помітними і з'являються індикації від неглибоких дефектів. Результати контролю заносять у журнал і складають висновок після контролю.

Остаточне очищення об'єкта після контролю здійснюють вологим протиранням, промиванням водою або розчинником, обдуванням піском або іншим абразивним матеріалом. Плівковий проявник відклеюють. Іноді випалюють проявник нагріванням. Якщо на експлуатаційні якості об'єкта контролю сліди процесу капілярної дефектоскопії не впливають, то операцію очищення не проводять.

Витрата дефектоскопічних матеріалів залежить від якості поверхні контрольованого об'єкта, її розташування, консистенції матеріалів, засобу їх нанесення. Витрата пенетранта 0,3...0,5 л/м2. Більше значення відповідає нерівній поверхні об'єкта контролю, вертикальному розташуванню поверхні. Очисника витрачається в 2...3 рази більше, ніж пенетранта. Витрата порошкоподібного проявника 40...50 г, а суспензії — 300 г на 1л пенетранта.

Процес капілярного контролю складається з таких основних операцій (рис. 8.8):

а) очищення поверхні 1 ОК і порожнини дефекту 2 від забруднень, жирів і т.п. шляхом їхнього механічного видалення і розчинення. Цим забезпечується гарне змочування усієї поверхні ОК індикаторною рідиною і можливість проникнення її в порожнину дефекту;

б) пропитування дефектів індикаторною рідиною 3. Для цього вона повинна добре змочувати матеріал виробу і проникати в дефекти в результаті дії капілярних сил. За цією ознакою метод називають капілярним, а індикаторну рідину ‑ індикаторним пенетрантом або просто пенетрантом (від лат. реnetro - проникаю, дістану);

в) видалення з поверхні виробу надлишків пенетранта, при цьому пенетрант у порожнині дефектів зберігається. Для видалення використовують ефекти диспергурвання й емульгування, застосовують спеціальні рідини-очисники;

а б в г

Рисунок 8.8 - Основні операції при капілярній дефектоскопії

г) виявлення пенетранта в порожнині дефектів. Як відзначено вище, це роблять частіше візуально, ніж з допомогою спеціальних пристрої-перетворювачів. У першому випадку на поверхню наносять спеціальні речовини-проявники 4, що витягають пенетрант з порожнини дефектів за рахунок явищ сорбції або дифузії. Сорбційний проявник має вид порошку або суспензії.

Пенетрант просочує весь прошарок проявника (звичайно досить тонкий) і утворить сліди (індикації) 5 на його зовнішній поверхні. Ці сліди індикації виявляють візуально. Розрізняють яскравісний або ахроматичний метод, у якому індикації мають більш темний тон у порівнянні з білим проявником; кольоровий метод, коли пенетрант має яскравий жовтогарячий або червоний колір, і люмінесцентний метод, коли пенетрант світиться під дією ультрафіолетового опромінення. Заключна операція при КМК-очищення ОК від проявника.