Постанова

Постанова – це правовий акт, що приймається вищими і деякими центральними органами колегіального управління для розв’язання найважливіших і принципових завдань, що стоять перед даними органами і встановлення стабільних норм і правил поведінки.

Постанови видають Кабінети міністрів республік на основі законів у порядку їх виконання. У деяких випадках особливо важливі постанови приймають Верховна Рада, профкоми.

Текст постанови як правило, складається з двох частин – констатуючої та ухвалюючої. Перша мітить вступ, оцінку стану і при необхідності, підстави для видання або посилання на правовий акт вищестоячого органу. В ухвалюючій частині наводяться перелік запропонованих заходів, визначається виконавець та термін виконання.

Проекти постанови не рідко готують багато установ чи відомств. Постанови узгоджують з установами, інтересів яких вони торкаються і представляється для візування керівника. Якщо виникають розбіжності до проекту постанови додається довідка з викладом їх суті.

Проект документа разом супроводжуючим листом і довідками про погоджені писаними керівниками установ які складають проект, направляють в орган котрий відповідає за його видання.

3. Організаційні документи

Посадова інструкція — правовий акт, що видається установою, закла­дом із метою регламентації організаційно-правового стану працівника, його обов'язків, прав, відповідальності та забезпечення оптимальних умов для його ефективної праці.

Посадові інструкції розробляють на кожну посаду, яка передбачена штатним розписом.

Текст посадової інструкції містить такі розділи:

Загальне положення.

Посадові обов'язки.

Права.

Відповідальність.

Взаємини.

Розділ «Загальне положення» містить: найменування посади з позна­ченням структурного підрозділу; кому безпосередньо підлеглий працівник; порядок призначення на посаду та звільнення з посади; перелік норма­тивних, медичних та інших документів, якими керується працівник на конкретній посаді; кваліфікаційні вимоги (рівень освіти, стаж роботи); вимоги, що висувають робітникові стосовно спеціальних знань.

Розділ «Посадові обов'язки» встановлює конкретний зміст діяльності працівника, перелічує види робіт, які виконує працівник певної посади та штиб його дій («керує», «готує», «затверджує», «розглядає», «виконує», «забезпечує», «відповідає» тощо).

Розділ «Права» закріплює повноваження працівника, які забезпечу­ють виконання покладених на нього обов'язків: право ухвалювати, да­вати вказівки з конкретних питань, самостійно підписувати (візувати) документи в межах наданої йому компетенції, право звертатися із про­позиціями до керівника; репрезентувати від імені підрозділу чи закладу в інших організаціях, та межі цього представництва; право брати участь у нарадах, де розглядають питання, що стосуються його компетенції; право здійснювати запити щодо потрібної для роботи інформації (статистичної, економічної та ін.), а також право вимагати виконання певних дій від інших працівників.

Розділ «Відповідальність» визначає критерії оцінювання роботи та ступінь персональної відповідальності працівника. Критеріями оціню­вання є об'єктивні показники, що характеризують якість і своєчасність виконаної роботи. Відповідальність робітника визначається згідно з чин­ним законодавством і може бути дисциплінарною або адміністративною.

Розділ «Взаємини» окреслює: від кого, у який термін і яку інформацію отримує працівник; кому, яку й у який термін її надає; із ким узгоджує проекти документів, які готує; із ким спільно готує та інші питання його інформаційних взаємозв'язків з іншими підрозділами, особами, органі­заціями, установами.

Обов'язковими реквізитами посадової інструкції є:

1. Підпорядкування міністерству (для державних).

2. Повна назва організації.

3. Найменування структурного підрозділу.

4. Назва документа, число, дата та місце укладання.

5. Наголовок до тексту.

6. Підпис керівника структурного підрозділу, розшифрування підпису.

7. Затвердження (підписує керівник або його замісник — куратор даного підрозділу, якщо йому надано це право).

8. Віза (накладають керівники залежних підрозділів та юридичні служби, а також інші посадовці, від дій яких може залежати її виконання).

9. Дата.

Посадова інструкція набирає чинності від дати її затвердження.

Інструкція — правовий акт, що містить правила, які регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони структурних підрозділів, служб, філій, посадовців.

Текст інструкції містить розділи, які мають наголовки, що поділяють­ся на пункти та підпункти, пронумеровані арабськими цифрами. Текст інструкції має починатися з розділу «Загальні положення», де викладено мету та причини видавання документа, царини (межі) поширення (чин­ності), підстави й розробки та інші відомості загального штибу. У тексті інструкції використовують слова «має», «слід», «повинен», «належить», «необхідно», «не припускається», «забороняється» та под.

Інструкцію оформляють на загальному бланку організації. Наголовок до інструкції містить визначення об'єкта чи коло питань, які осягають її вимоги, наприклад: «Інструкція про ведення бухгалтерського обліку в установі».

Інструкцію підписують, затверджують та візують аналогічно до поса­дової інструкції.

Документи інструктивного штибу « Правила» та «Положення» близькі до попередніх змістом, призначенням та оформленням.