Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу

Мета технології: отримання учнями навичок публічного виступу та дискутування, висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.

Учитель на цьому уроці є ведучим ток-шоу. Він оголошує тему дискусії та пропонує учням коротку розповідь або перегляд відеофрагмента з досліджуваної проблеми. Потім запрошує висловитися на запропоновану тему “запрошених” і надає слово глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою або поставити запитання “запрошеним” не більш 1 хв. “Запрошені” мають відповідати якомога коротше і конкретніше. Ведучий також має право ставити своє запитання або перервати виступаючого через брак часу.

Порядок роботи:

І. Підготовчий етап.

Крок 1. Повідомте попередньо тему дискусії її учасникам ( бажано у формі дискусійного питання).

Крок 2. Запросіть чи виберіть із числа учнів класу 2-5 експертів.

Крок 3. Попросіть учнів придумати запитання до експертів та визначитись зі своєю позицією щодо поставленого запитання.

Крок 4. Попросіть експертів підготувати додаткову довідкову інформацію з теми дискусії.

Крок 5. Придумайте назву ток-шоу й оберіть ведучого.

Крок 6. Організуйте аудиторію по типу студії (учні сідають півколом біля експертів).

ІІ. Хід дискусії.

Крок 1. Назвіть тему і відрекомендуйте учасникам ведучого та експертів.

Крок 2. Повідомте правила проведення ток-шоу:

• Усі учасники дискусії говорять коротко та конкретно.

• Надавати слово для виступу може лише ведучий.

• Ведучий може зупинити виступаючого, який перевищив ліміт часу.

Крок 3. Виступ експертів ( по 1-2 хвилини кожен).

Крок 4. Учні ставлять запитання експертам чи роблять повідомлення (не більше 1 хвилини).

Крок 5. Експерти ставлять один одному запитання.

Крок 6. Підбийте підсумки дискусії за змістом і за формою її проведення.

2. Класифікація проектів

В основу сучасної класифікації навчальних проектів покладено характер діяльності учнів. Зокрема, розрізняють наступні типи проектів.

Дослідницькі проекти – потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об’єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв’язання проблеми і намічення шляхів її розв’язання.

Творчі проекти – не мають детально визначеної структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення – рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти – учасники обирають певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.

Інформаційні проекти – спрямовані на збір інформації про який-небудь об’єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз й узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв’ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); результат (стаття, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація, у тому числі в електронній мережі, обговорення в телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практико-орієнтовані проекти – результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є хороша організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження у практику.

За комплексністю проекти можуть бути монопроектами й міжпредметними.

Монопроекти реалізуються в рамках одного навчального предмета чи однієї галузі знань.

Міжпредметні – виконуються в позаурочний час під керівництвом спеціалісті з різних галузей знань.

За характером контактів проекти бувають внутрішніми (класними, шкільними), регіональними й міжнародними. Два останніх, як правило, реалізуються як телекомунікаційні проекти, з використанням можливостей Інтернету й сучасних комп’ютерних технологій.

За тривалістю розрізняють:

• мініпроекти (вкладаються в один урок або навіть його частину);

• короткочасні (4-6 уроків);

• тижневі (потребують 30-40 годин; передбачають поєднання класних і позакласних форм роботи; глибоке занурення в проект робить проектний тиждень оптимальною формою організації проектної роботи);

• довготривалі проекти як індивідуальні, так і групові; виконуються, як правило, в позаурочний час.

За тематикою проекти класифікують на екологічні, інженерні, архітектурні, сільськогосподарські, соціальні тощо. На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.