11. Розкрийте необхідність та види міжбанківських розрахунків.

Міжбанківські розрахунки – це система здійснення та регулювання грошових вимог та зобов’язань, які виникають між банками, їх філіями та клієнтами.

Лише на основі цих розрахунків можна завершити розрахунки між суб’єктами господарської діяльності по купівлі – продажу товарів (послуг), з фінансовими органами щодо сплати податків, з позабюджетними фондами по перерахуванню внесків тощо.

Певна частина міжбанківських розрахунків служить для економічних зв’язків самих кредитно–фінансових інститутів, наприклад, при розміщенні грошових коштів у формі депозитів і кредитів, при переобліку векселів, отримані від НБУ кредитів в порядку рефінансування, купівлі та продажу цінних паперів, в т.ч. державних.

Отже, системи міжбанківських розрахунків призначені для здійснення платіжних трансакцій між банками, що обумовлені здійсненням платежів їх клієнтів або власних зобов’язань одного банку перед іншими.

Природно, що банк, який є абонентом більш ніж однієї платіжної системи і хоче направити платіж у банк, який є абонентом тієї самої системи, обирає для використання в кожному конкретному випадку ту систему, яка найкраще для даного випадку відповідає умовам:

- дотримання термінів виконання платежу,

- надійності,

- інформаційної безпеки,

- конфіденційності транспортування платіжного документа,

-мінімізації вартості цієї послуги.

Системи міжбанківських розрахунків і платіжні системи в роз­винутих країнах з ринковою економікою функціонують відповідно до загальних моделей, що базуються на трьох основних видах між­банківських розрахунків:

1) розрахунки через організацію кореспондентських відносин між комерційними банками, їх називають лоро-ностро;

2) розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкривають­ся в установах центральних банків. Як правило, це повні розрахун­ки, що виконуються індивідуально, на валовій основі. Їх можна ха­рактеризувати як платежі брутто;

3) розрахунки через клірингові установи. Це розрахунки, або платежі, нетто.

Умови та порядок здійснення міжбанківських розрахунків в Україні регламентуються ЗУ “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 5 квітня 2001 р. та Інструкцією “Про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті” від 17.03.2004 N 110.

Система міжбанківських розрахунків призначена для переказу грошей у межах України між банками на виконання зобов’язань їх клієнтів, а також власних зобов’язань цих банків.

Система масових платежів призначена для переказу грошей за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами із застосуванням відповідних платіжних інструментів.

Внутрішньобанківська платіжна система створюється банком з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу грошей між його підрозділами.

12. Охарактеризуйте кредитний ризик та методи управління ним. Розкрийте способи захисту від кредитного ризику.

Один із найважливіших принципів банківського кредитування полягає у тому, що наданий кредит має бути повернений у чітко обумовлені в кредитному договорі строки. Дотримання цього принципу є запорукою успішного функціонування комерційного банку. Цілком очевидно, що при наданні будь-якої позики перед банком стає проблема невизначеності того, чи буде її повернуто вчасно, і більше того, чи буде її повернуто взагалі. Звідси випливає, що основним завданням банку при наданні позики є перетворення невизначеності в ризик і його детальний аналіз.

Під кредитним ризиком звичайно розуміють ризик невиконання позичальником початкових умов кредитної угоди, тобто неповернення (повністю або частково) основної суми боргу і процентів по ньому у встановленні договором строки.

Стосовно кредитного ризику слід відмітити декілька моментів. По-перше, кредитний ризик входить до великої області фінансового ризику і тісно пов'язаний у ній і с процентним, валютним, галузевим та іншими ризиками банківської діяльності. Так неповернення кредитів викликає збільшення ризику ліквідності і ризику банкрутства банку. По-друге, кредитний ризик для банку загострюється в зв'язку з тим, що банки позичають не свої власні кошти, а кошти вкладників і кредиторів. По-третє, рівень ризику постійно змінюється. Це відбувається тому, що як банки, так і їх клієнти оперують в економічному, політичному і соціальному динамічному оточенні, де умови постійно змінюються.

Виникнення кредитного ризику пов'язане із цілою низькою факторів. Він залежить від екзогенних факторів (тобто “зовнішніх”, пов'язаних із станом економічного середовища, кон'юнктурою) і ендогенних факторів (“внутрішніх”, викликаних помилковими діями самого банку). Можливості управління зовнішніми факторами обмежені, хоча своєчасними діями банк може в певній мірі пом'якшити їх вплив і попередити великі втратити. Велика увага повинна приділятись управлінню кредитним ризиком за допомогою важелів внутрішньої політики банку.

Кредитний ризик представляє собою цілу сукупність ризиків, пов'язаних з учасниками і елементами кредитних відносин.

До "сигналів далекого сповіщення", що свідчать про неблагополуччя позичальника, можна віднести: скорочення оборотів коштів на рахунках, прохання відстрочити виплати по раніше пролонгованих позиках (після другої пролонгації, як показує практика, кредит треба негайно переводити в розряд проблемних), активність, що зросла в управлінні рахунком і інші. Для банку, що видав позику індивідуальному позичальнику, попереджувальними сигналами неблагополуччя служать також: постійне використання клієнтом овердрафту на граничному рівні; систематичне перевищення лімітів кредитування; труднощі погашення позики: затримки з сплатою процентів або основної суми боргу; несприятливі тенденції зміни фінансових коефіцієнтів (недостача ліквідних активів, підвищення частки позикових коштів); "тиск" на прибуток (великі знижки при платежах готівкою і в короткі терміни); несплата податків; невчасне надання оперативної і достовірної фінансової інформації і інше.