4. Розвиток уявлень про виникнення людини

Щоб зрозуміти, хто ми, треба, насамперед, відповісти на питання: звідки або від кого ми походимо?Тому не дивно, що люди почали замислюватися над ними питаннями з давніх-давен. Проте можуть викликати подив їхні відповіді. Вже десятки тисяч років тому в них стверджувалося, що люди, нібито, походять від тварин. Донині збереглися деякі міфи, у яких розповідається, як люди Пули народжені якоюсь твариною або виникли з якоїсь ірЯ*ИНИ її тіла. Наприклад, у Стародавньому Єгипті вірили, що велетенська корова — богиня Нут — народила золоте теля — сонячного бога Ра. З його тіла виникли річні частини Всесвіту, "вийшли боги з вуст його, люди — з очей його".

Такі міфи, як довоішть сучасна наука,— відгомін найдавніших світоглядних уявлень, котрі дістали назву тотемізму (віл слова «тотем», яким називали істоту або предмет, шо нібито перебувають у родинних зв'язках із певною групою людей). Згідно з цими уявленнями, кожен рід або кожне плем'я походять від якоїсь тварини або рослини, яку ці люди вважають своїм першопредком й іменем якої вони себе називають (наприклад, рід ведмедя або плем'я бізона).

У зв'язку з чим виникли такі уявлення? Правильно відповісти на не питання дозволяє помічена багатьма дослідниками закономірність. Погляди про тваринних чи рослинних нершородичів або предків були поширені серед усіх людей на тому рівні їх суспільного розвитку, коли головними засобами їхнього існування були мисливство, рибальство та збиральництво. У цих умовах люди ще повністю залежали від природи, яка давала їм г їжу, і одяг, і притулок. Життя людей було можливим лише достатньої кількості диких тварин, риби та їстівних коренів І плодів. Тому й не ливио, що люди вважали їх життєдайними і виводили від них свій родовід.

Пізніше, коли вони почали займатися землеробством, уявлення про тотем і в-предків змінилося Іншими уявленнями, у яких відбилася залежність людей від різноманітних природних сил і стихій. Найпоширенішими стають уявлення про Велику Праматір-Землю, від шлюбу якої з Батьком-Небом народжується все існуюче, і люди також. Ще пізніше, коли в людському житті значне місце почала займати виробнича діяльність, тобто коли люди навчилися створювати багато речей самостійно, виникають погляди про те, що й сама людина є чиїмось творінням. Так, у Вавшюні існували уявлення про те, що перша людина була створена з глини, змішаної з кров'ю одного із богів — Абзу. Міфи Стародавньої Греції розповідали про те, що людину створив із глини, змішаної зі сльозами, титан Про-метей, який подарував людям вогонь і навчив їх мистецтву і ремеслам.

Усі релігії теж виходять із того, що людина була створена Богом. Наприклад, у Біблії, яка є священною книгою іудеїв і християн, написано: «І створив Господь Бог людину з пороху земного. Г дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею». Це, як свідчить Біблія, відбулося па шостий день творіння, після того, як були вже створені Земля, Небо, небесні світила, а також тварини й рослини, над якими повинна була панувати людина.

Подібні уявлення зустрічаються також і в Корані — священній книзі мусульман. У ній також розповідається про те, що першу людину Аллах створив із глини, вдмухнув у неї душу і вирішив її зробити своєю заступницею на Землі.

Поряд із релігійними поглядами на створення людини вже в античному світі почали виникати ідеї про її природне походження. Так, наприклад, давньогрецький філософ Анаксімандр, який народився у VII столітті до н. е.. вважав, що люди, як і інші живі істоти, зародилися спочатку у воді, а пізніше почали заселяти й землю. Подібних поглядів дотримувався і такий славнозвісний філософ античності, як Демокріт, який жив у V — на початку IV століття до н. е. На його думку, всі речі й усі Істоти складаються з різноманітних найдрібніших і неподільних частинок — атомів. Людська душа, як і тіло, теж складається з атомів, але це атоми найрухоміші й найлегші. Люди, на думку Демокріта. спочатку жили подібно до тварин, користуючись тим, що давала їм природа. Але зростаючі потреби змусили їх самих виготовляти різні речі й удосконалюватися самим. З тих пір багато інших мислителів поверталися до думки про природне походження людини, розвивали цю думку далі. Але минуло понад дві тисячі років, перш ніж наукою було доведено походження людини від тваринних предків. Такі вчені, як К.Лінней, Ж. Б.Ла-марк і, особливо, Ч. Дарвін, на основі вивчених ними фактів показали, що людина є останньою, найдосконалішою ланкою в ланцюзі розвитку живих істот і має спільних предків із людиноподібними мавпами.

Про це свідчать, наприклад, такі факти, як спільні риси будови їхнього тіла, подібність у розвитку зародків людини і тварини та інші, з якими ви вже мали можливість ознайомитися з підручника «Загальна біологія». Проте й сьогодні ще далеко не всі погоджуються з цією точкою зору. Перш за все багатьох учених, котрі займаються цією проблемою, насторожує розрив у цьому послідовному ланцюгу, тобто відсутність тих проміжних істот, котрі могли б слугувати в процесі еволюції своєрідним «перехідним містком» від людиноподібної мавпи до людини. Бо сама ідея походження людини безпосередньо від мавпи давно вже була відкинута, хоча і вважається, що в них повинні були існувати спільні предки. Але спроба відтворити перехід від тих предків до сучасної людини, ґрунтуючись на останках людиноподібних істот (австралопітеків, неандертальців та інших) саме через відсутність усіх необхідних перехідних ланок, пов'язана з великими труднощами.

Однією зі спроб подолати ці труднощі стала висунута ще сучасниками Ч.Дарвіна, зокрема Е. Геккелем та К. Фохтом, ідея про те, шо проміжною ланкою між людиноподібними мавпами й сучасною людиною повинні були слугувати так звані мавполюди. Цікаву гіпотезу в ньому зв'язку висунув також відомий історик Б. Ф. Поршнєв. Він виходив з того, шо між людиноподібними мавпами та людьми Існував ще один різновид людиноподібних істот — троглодитів (людей-тварин), які, залишаючись тваринами, вже не були мавпами, але й не стали поки шо людьми. Вони вже відзначалися прямоходінням і вивільненням передніх кінцівок, використанням камінних знарядь для розчленування загиблих тварин (для їжі), але, водночас, їм ше не були властивими мовне спілкування, мислення та цілеспрямована діяльність, які стали визначальними рисами пото яаріепз (людини розумної).

Інші спроби пояснити таємницю походження людини, а також суттєві відмінності між людиноподібними мавпами іі людиною зводилися до відтворення релігійної ідеї про акт створення людини, але вже не з «пороху земного», а з мавп. Водночас науково-технічні досягнення людства, зокрема такі, як освоєння космічного простору, створення роботів, вирощування зародків людини у пробірці, призвели до виникнення припущень про штучне походження людини, про її створення більш високорозвиненими представниками позаземних цивілізацій.

Такі припущення, хоч би якими неймовірними вони видавалися, не можуть бути просто відкинуті. Але, якщо припустити, що людина справді витвір якогось Великого Експериментатора, то в такому разі ми повинні зовсім інакше, ніж тепер, оцінювати людину, розуміти її призначення і можливості.

Тому необхідно ще раз уважно придивитися до природи та її еволюції, щоб переконатися, чи існують у ній самій реальні можливості для виникнення таких висо-корозвинутих і високоорганізованих істот, як людина.