
- •1. Феномен людини.
- •2. Проблема сутності людини та її існування
- •3. Людина та її біологічні і соціальні ознаки
- •4. Розвиток уявлень про виникнення людини
- •5. Індивідуальне становлення людини
- •6. Роль спадковості й середовища у формуванні людини
- •7. Ціннісні виміри людського життя. Смерть і безсмертя
- •Смерть і без смер тя
- •8. Особа. Особистість
- •9. Індивідуальність як феномен людини
- •10. Проблема особистості в цивілізаційному вимірі
- •11. Свідомість: походження та соціальна сутність
- •12. Буденна і теоретична свідомість
- •14. Творчий характер свідомості. Самосвідомість
- •15. Суспільний характер свідомості
- •16. Поняття світогляду, його складові та значення в житті людини
- •17. Особливості міфології як світогляду
- •18. Поняття пізнання. Пізнання як форма духовного освоєння дійсності
- •19. Рів ні пізнання
- •20. Розуміння істини. Істина та її критерії
- •21. Почуття, інтелект, воля. Ідеали в житті людини
- •Почуттями називають індивідуально-суспільно створену форму безпосереднього переживання людиною дійсності.
- •Ідеал — це зразок (норма, прояв ідеального), згідно з яким людина (людність) визначає свою поведінку та способи життя за конкретних обставин.
- •Етика — наука про систему норм і принципів, якою обґрунтовується ідеальна ієрархія соціальних цінностей (громадська відповідальність, патріотизм, співучасть тощо).
- •22. Сутність людської діяльності. Відмінність людської діяльності від поведінки тварин і дій машин
- •23. Потреби – рушійні сили людської діяльності. Класифікація потреб
- •24. Види діяльності
- •25. Мета та засоби її досягнення. Наміри і наслідки
- •26. Філософія як теоретична форма світогляду
- •28. Ти пологія світогляду
- •29. Життєва позиція та спосіб життя людини
- •30. Історія уявлень про духовний світ людини
- •31. Духовний світ особи і його структура
- •32. Віра і переконання
- •3. Сенс життя людини
- •34. Поняття і природа цінностей
- •35. Ціннісні виміри людського життя. Соціальні цінності
28. Ти пологія світогляду
Типологія світогляду - це не просте перерахування його можливих видів, а, перш за все, виділення типових ознак, за якими та на основі яких пізніше здійснюється класифікація основних видів світогляду. Тобто, типологія постає у порівнянні із простим переліком більш містким та логічно виправданим способом ознайомлення із світоглядом з метою його подальшого докладнішого вивчення.
За будовою розрізняють світогляд: цілісний, фрагментарний, внутрішньо злагоджений, суперечливий; за ступенем адекватності сприйняття дійсності: реалістичний, фантастичний, викривлений, адекватний дійсності; за ставленням до визнання існування вищих сутностей: релігійний, скептичний, агностичний, атеїстичний. Дуже поширеною є також типізація світогляду за ознакою соціальних станів та верств суспільства, за культурно-історичними регіонами та ін. Кожна людина, що вивчає філософію та цікавиться світоглядними питаннями, може додати до наведеної типології світогляду свої додаткові ознаки та вивести на їх основі інші види світогляду. Корисним заняттям було б спробувати охарактеризувати власний світогляд хоча б тому, що це дасть можливість зрозуміти, що це зробити не просто і не легко.
Світогляд в цілому постає духовним ґрунтом для виникнення та розвитку філософії, і філософія не вигадує свої проблеми, вона бере їх із життя, із живого функціонування світоглядних уявлень людини, проте підносить їх на вищий рівень осмислення, вираження та розв'язання.
29. Життєва позиція та спосіб життя людини
У людському житті багато залежить від того, як сама людина ставиться до свого життя: благоговійно чи презирливо, з захопленням чи критично. Тому важливо з'ясувати, чим визначається це ставлення людини до життя.
У житті є світлі і темні сторони, є завжди в ньому щось хороше і шось погане, піднесене і низьке, тому було б нерозумно бачити тільки одні й не помічати інші з'цих сторін. Лише враховуючи всю складність і суперечливість життя, можна виробити і правильне до нього ставлення.
Існують певні правила, які можуть допомогти виробити правильне ставлення до життя. Наприклад: умій перетворювати свої мінуси на плюси; умій бачити в житті все те хороше, що у ньому є; не надавай особливо важливого значення дрібницям життя; нам ятай, що все у житті швидкоплинне — і хороше, і погане, тому поспішай насолодитися першим і не дуже засмучуйся другим; сіпався терпимо до людських слабостей — їх чимало с й у тебе самого.
Життєва позиція людини знаходить свій прояв у її практичних діях, а також в її оцінках, намірах, прагненнях. При цьому дії людини, яка має певну життєву позицію, вирізняються цілеспрямованістю та послідовністю. Така позиція дає змогу людині за будь-яких життєвих обставин залишатися самою собою, дотримуватися певної лінії поведінки, а не плисти за течією.
Спосіб життя або стиль життя характеризується не тільки тим, для чого або заради чого людина живе, а й тим, як вона живе. Жити скромно, непомітно, мовчки роблячи свою справу, чи постійно намагатися бути у всіх на виду; жити власною працею чи за рахунок інших; жити у злагоді з законами чи порушуючи їх; жити інтересами інших людей чи тільки своїми особистими; прагнути якнайбільше придбати речей чи стати багатою особистістю — усе це різні способи життя. Кожен з них виділяє і ставить на перший план ті чи інші грані та характеристики людського життя, спільні для багатьох людей.
Слід також пам'ятати, що обрати для себе той чи інший спосіб життя — це зовсім не означає жити за якоюсь наперед заданою схемою. Кожна людина вносить у обраний нею спосіб життя і щось нове, своє. І чим більші творчі здібності або знання людини, чим більше у неї мужності та працелюбства, тим більшою мірою вона може бути творцем власного способу життя.