23. Потреби – рушійні сили людської діяльності. Класифікація потреб

Якщо проаналізувати людські вчинки, то стане зрозумілим, що люди починають діяти лише тоді, коли відчувають у чомусь нестачу: в їжі, питві, одязі, безпеці, справедливості, спілкуванні тощо, і перестають діяти, коли ця потреба вже задоволена. Тому найзагальніша формула будь-яких людських дій може бути виражена так: Потреба — Діяльність — Задоволення потреби.

Звичайно, нестачу в чомусь, потребу чогось людина відчуває у зв'язку з тим, шо вона нерозривно пов'язана з навколишнім світом та іншими людьми, потребує певних умов для свого існування. Тому потребу слід визначати не просто як нестачу, а як залежність людини від певних умов свого існування. Це може бути залежність людини від тих чи інших предметів, від певних станів зовнішнього середовища (температури повітря, його вологості, атмосферного тиску), від тих людей, які необхідні людині для спільних дій або спілкування, від певного способу життя, свого внутрішнього стану тощо. У всіх випадках потреба виступає, насамперед, як необхідність у чомусь або комусь.

Проте однієї лише зовнішньої необхідності недостатньо, аби людина почала діяти. Сама по собі необхідність ще не змушує людину щось робити. Одна з найважливіших особливостей потреб полягає в тому, що кожна з них — це не просто зовнішня, об'єктивна необхідність, а водночас і необхідність внутрішня, суб'єктивна, тобто, яка відчувається, переживається, усвідомлюється людиною. Усе, що спонукає людину діяти, має «пройти через її голову», відобразитися в її свідомості. Тому правильніше потребу можна визначити не просто як залежність, а як таку залежність, яка обов'язково відчувається, переживається, усвідомлюється людиною.

Чим менше у людини можливостей задовольнити свою потребу і чим більше труднощів виникає при цьому, тим сильніше людина бажає її задоволення і тим сильніше відчуває залежність від предметів своїх потреб. У свою чергу, ця залежність, що так гостро переживається людиною, може формувати у неї хибні уявлення про предмети своїх потреб. Вона може наділяти ці предмети якоюсь особливою силою, приписувати їм якісь фантастичні риси, ідеалізувати їх тощо. Єдиний спосіб позбутися залежності від своїх потреб — це їх задоволення.

Людські потреби насамперед поділяються па біологічні та соціальні. Біологічними є потреби, задоволення яких необхідне для підтримання здоров'я та нормального функціонування людського організму, забезпечення існування і розвитку людини як природної істоти.

Соціальні потреби виникають тільки з появою суспільства і характерні лише для людей. Це, наприклад, потреби у спілкуванні, у праці, у творчості, у пізнанні тощо. їх задоволення необхідне для існування та розвитку людини як представника певного суспільства, тобто як особистості. Про розвиток людини як особистості можна судити насамперед із того, наскільки у неї розвинуті саме соціальні потреби.

Виділяють також матеріальні й духовні потреби. Матеріальні потреби — це потреби людини в одязі, житлі, засобах пересування, знаряддях праці, побутових предметах тощо. Духовні потреби — це потреби у виконанні свого морального обов'язку, у пізнанні світу, у милуванні красою природи чи творами мистецтва, у додержанні існуючих законів, у дружбі, коханні, милосерді тощо.

Існує також поділ людських потреб на предметні та функціональні. Перші задовольняються різноманітними предметами. Другі — завдяки самій діяльності. До функціональних потреб відносяться потреби у русі, у розвитку, у пізнанні, у творчості, у праці, у спілкуванні тощо. Це свого роду вторинні потреби, оскільки мета, на досягнення якої вони спрямовані, раніше була лише засобом досягнення інших намірів і задоволення інших потреб.

Поряд із потребами окремої людини (індивідуальними) існують також потреби, задоволення яких необхідне для нормального існування і розвитку людських груп або усього суспільства. Останні називаються груповими, або суспільними потребами.

Цінність, значення, авторитет кожної людини значною мірою визначаються тим, наскільки гармонійно в її діяльності поєднуються Індивідуальні та колективні чи суспільні потреби.

За наслідками задоволення розрізняють здорові та нездорові, природні та штучні потреби. Здоровими, або природними, вважаються ті потреби людини, задоволення яких приносить їй користь, сприяє її розвитку, робить її життя щасливішим. Проте є потреби, які виникають штучно, внаслідок шкідливих звичок, наприклад куріння, споживання алкоголю, наркотиків, через лінощі, безвілля, і які називаються штучними, оскільки їх задоволення для людини або некорисне, або навіть шкідливе.

Потреби людей не залишаються незмінними. Як довели вчені, існує закон зростання людських потреб, відповідно до якого задоволення людиною елементарних потреб зумовлює виникнення у неї нових — складніших чи вищих, що є однією з головних причин постійного суспільного розвитку. З іншого боку, таке розширення людських потреб криє в собі й певну небезпеку; подолавши бідність, нестачу в чомусь, людина може стати рабом своїх потреб, хотіти все більше й усе іншого, прагнучи до нестримного, стихійного, неконтрольованого їх розвитку. Тому гідними людини є лише розумні потреби, задоволення яких збагачує саму людину і приносить користь іншим людям, суспільству.