22. Сутність людської діяльності. Відмінність людської діяльності від поведінки тварин і дій машин

Діяльність можна визначити як специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення навколишнього світу, включаючи самого себе й умови свого існування. У діяльності людина створює предмети матеріальної і духовної культури, перетворює свої здібності, зберігає й удосконалює природу, будує суспільство, створює те, що без її активності не існувало в природі. Творчий характер людської діяльності виявляється в тому, що завдяки їй вона виходить за природні межі, тобто перевершує свої генотипно обумовлені можливості. Внаслідок продуктивного, творчого характеру власної діяльності людина створила знакові системи, знаряддя впливу на себе і природу. Користуючись цими знаряддями, вона побудувала сучасне суспільство, міста, машини, за їх допомогою зробила нові предмети споживання, матеріальну і духовну культуру й, у кінцевому підсумку, перетворила саму себе. Історичний прогрес зобов'язаний своїм походженням саме діяльності, а не удосконалюванню біологічної природи людей.    Діяльність людини принципово відрізняється від активності тварин. Якщо активність тварин викликана природними потребами, то діяльність людини в основному породжується і підтримується штучними потребами, що виникають завдяки опануванню досягнень культурно-історичного розвитку. Це - потреби в пізнанні (науковому і художньому), творчості, у моральному самовдосконаленні тощо.    Головні відмінності діяльності людини від активності тварин полягають у такому:    1. Діяльність людини носить продуктивний, творчий, характер. Активність тварин має споживацьку основу, у результаті ними нічого нового порівняно з тим, що дано природою, не придумується і не створюється.    2. Діяльність людини пов'язана з предметами матеріальної і духовної культури, що використовуються нею або як інструменти, або як предмети задоволення потреб, або як засоби власного розвитку. Для тварин людські знаряддя і засоби задоволення потреб як такі не існують.    3. Діяльність людини перетворює її саму, її здібності, потреби, умови життя. Активність тварин практично нічого не змінює ні в них самих, ні в зовнішніх умовах життя.    4. Людська діяльність в її різноманітних формах і засобах реалізації є продуктом історії. Активність тварин виступає як результат їхньої біологічної еволюції.    5. Предметна діяльність від народження людям не дана. Вона "задана" у культурному призначенні і способі використання навколишніх предметів. Таку діяльність необхідно формувати і розвивати в навчанні і вихованні. Те ж стосується внутрішніх, нейрофізіологічних і психологічних структур, що керують зовнішнім боком практичної діяльності. Активність тварин споконвічно задана, генотипно обумовлена і розгортається в міру природного анатомо-фізіологічного дозрівання організму.    Діяльність відрізняється не тільки від активності, але й від поведінки. Поведінка не завжди цілеспрямована, не передбачає створення певного продукту, найчастіше має пасивний характер. Діяльність завжди цілеспрямована, активна, націлена на створення деякого продукту. Поведінка спонтанна ("куди поведе"), діяльність організована; поведінка хаотична, діяльність систематична.

. На відміну від існування тварини, діяльність людини має постійно творчий характер. Це перетворююча діяльність. Тварина також активно взаємодіє, освоює та змінює середовище свого проживання. Проте це пристосувальна діяльність. Тварина' присвоює готові, створені самою природою продукти. Людина створює їх сама. Вона перетворює природу, виробляє те, що сама' природа не здатна їй дати. Тварина змінює природу за мірками лише свого виду. Людина ж здатна творити вільно, незалежно від своїх видових особливостей. Таким чином, як перетворююча, виробнича, людська діяльність — універсальна. 2. Людська діяльність свідома. Людина пізнає навколишній світ, його структуру та закономірності, усвідомлює своє ставлення до нього, свої можливості щодо використання його об'єктів, їхніх властивостей, стану, процесу взаємодії. На відміну від існування тварини, життєдіяльність людини неможлива без свідомості, пізнання природного й соціального середовища. 3. На відміну від тварини, діяльність людини завжди спрямована на досягнення мети, тобто вона поєднує у собі визначення цілі, передбачення результату дії, моделювання процесу її досягнення. Через досягнення мети визначається сенс діяльності, здійснюється зв'язок між потребою людей і результатом їхніх дій. Специфіка людської діяльності як досягнення цілі зумовлена також і тим, що потреби людини біологічно наперед не" визначені. Вони мають конкретно-історичний характер, формуються в процесі виховання та спілкування, залежать від соціально — культурного середовища.