4. Охарактеризуйте основні напрями теоретичних досліджень в українській економічній літературі 90-х років 20 ст. Початку 21ст.

Проблема трансформації директивної економіки на ринкову викликала доволі активну полеміку щодо шляхів та основних напрямів економічної політики перехідного етапу. Цим проблемам присвячено наукові дослідження відомих українських учених, зокрема А. Гальчинського, В. Геєця, С. Данилишина, С. Єрохіна, Б. Кваснюка, В. Кононенка, І. Лукінова, В. Черняка та ін. Найважливішим аспектом цих досліджень була спроба знайти й обгрунтувати шляхи переходу від централізованого планово-директивного господарства до ринкової економіки. Перший напрям виник під впливом ліберальної (монетаристської, або ортоліберальної) концепції, що сформувалася на основі скасування або суттєвого обмеження державного регулювання економіки, зокрема й структурної політики. Цей підхід базується на визнанні переваг ринкового механізму над економічною політикою держави. Другий напрям у підґрунті має кейнсіанську методологію з її теорією державного регулювання економіки. Вона цілком позитивно оцінює структурну політику, що її здійснює держава в напрямі трансформації національного господарства, що вможливлює формування теоретичних засад розробки відповідної структурної політики держави як альтернативи недосконалості ринку.

Наприкінці XX — на початку XXI ст. істотно розширю­ється сфера наукових досліджень проблем структурної перебудо­ви української економіки, в центрі уваги українських учених опиняються окремі інститути ринку. Деякі вчені, зокрема С. Єрохін, вважають головними складовими процесу економічно­го розвитку й структурної трансформації економіки інституціональну модернізацію. Усе це дає підстави стверджува­ти, що, на думку багатьох українських економістів, саме інституціональний підхід уможливлює комплексне охоплення проб­лематики структурних реформ та суспільної трансформації; він і стає домінантним у їхніх дослідженнях на зламі тисячоліть.

5. Проаналізуйте процес становлення і розвитку теорії постіндустріального суспільства. Концепції футурології.

Переходу до постіндустріального суспільства та постінду-стріальної сервісно-інформаційної економіки — сприяла низка чинників: перехід економіки із пануванням виробництва товари (вторинний сектор господарства), до панування виробництва та надання найрізноманітніших послуг (третинний сектор господарства); зміна соціальної структури суспільства — класовий поділ поступається місцем професійному (страти, сітоси тощо); теоретичне знання посідає центральне місце у визначенні політик в суспільстві — університети як центри зосередження цього знання стають головними інститутами суспільства; створенні нової інтелектуальної технології, запровадження планування та контролю над технологічними змінами

Д. Белл розглядав становлення постіндустріального суспіль­ства як переважно еволюційний процес, у результаті якого інду­стріальний світ не руйнується, а радше збагачується додатковими рисами та властивостями, при цьому важливу роль віді­грають не лише технологічний і господарський прогрес, а й якісні зміни в політичній та культурній сферах, І передусім — поши­рення в американському суспільстві культурної толерантності й ідеологічної терпимості. Головну роль у становленні постіндустріальної теорії відіграла інституціональна теорія {вебленівська традиція), яка полягала в тому, що абстрактна ідея протиставлення стадій технологічної еволюції (у межах історичної школи), за нових умов видозмінила­ся в структуризацію секторів суспільного виробництва і виявлення внутрішніх закономірностей господарського розвитку, котрі не за­лежали від соціальної та політичної системи тієї чи іншої країни.