25. Охарактеризуйте процес формування неокласичної традиції в економічній теорії. Покажіть значення кембриджської школи маржиналізму Маршалла для формування сучасної неокласичної парадигми.

У маржиналізмі виділяється кілька шкіл  австрійська, кембриджська (англійська), американська та лозаннська. Засновники маржиналізму не мали єдиної позиції щодо того, яким повинен бути економічний аналіз  причиново-наслідковим чи функціональним

Альфред Маршалл (1842-1924) один із провідних представників неокласичної економічної теорії, лідер “кембриджської школи”. Маршалл вважає недоцільним використовувати визначення економічних категорій на каузальній основі, що потребує “доводити” ті або інші сутнісні розмежування”.

Центральне місце в дослідженнях А. Маршалла займає проблема вільного ціноутворення на ринку, яку він розглядає як єдиний організм рівноважної економіки,складається із мобільних і інформованих один про одного гос-чих суб’єктів.

Маршалл вводить поняття “споживчий надлишок”. Він вважає, що це “різниця між ціною, яку покупець готовий був би сплатити, аби тільки не обходитися без даної речі, та тієї ціною, яку він фактично за неї сплачує”, тобто “економічне мірило його додаткового задоволення”

Він показав, що зі зниженням ціни попит зростає, а зі зростанням ціни – навпаки, падає. У свою чергу, зі зниженням ціни пропозиція падає, а зі зростанням ціни – росте. Стійкою або рівноважною А. Маршалл вважав таку ціну, яка установлена в точці рівноваги попиту і пропозиції .

Процент із капіталу, за А. Маршаллом проявляє себе як “винагорода” тому, хто, маючи матеріальні ресурси, очікує “майбутнього задоволення” від них, а заробітну плату, на його погляд, слід вважати “винагородою за працю”

На погляд А. Маршалла, кожне “скорочення процентної ставки здатне спонукати людей заощаджувати менше, а не більше, ніж у протилежному випадку” Саме це положення пізніше Дж. М. Кейнс – учень А. Маршалла, використав у своїй концепції макроекономічного дослідження і державного регулювання економіки.

26. Обгрунтуйте причини і зміст перегляду неокласичної теорії ринку. Монополії і конкуренція.

Нові історичні обставини та нові зрушення, що відбулися в економіці (монополізація економіки, економічна криза 20—30-х рр.), поставили під сумнів основні постулати ортодоксального неокласицизму. Зазнав краху вихідний принцип неокласиків — принцип лібералізму. Остаточного удару по засадах неокласицизму завдали кейнсіанці, які запропонували нову концепцію економічного розвитку. Саме в цей час відбувалась практична реалізація марксистських ідей стосовно створення й розвитку соціалістичного, централізовано керованого господарства.

Однак послаблення позицій неокласицизму як основи економічної політики зовсім не означало відмови від неокласичної методології аналізу економічних явищ. Постають теорії, які мали на меті довести, що дія об'єктивних законів економічного розвитку, сформульованих цією школою, триває і вони залишаються актуальними, незважаючи на нові історичні обставини та нові зрушення, що відбулись в економіці.

До таких теорій можна віднести теорії монополії і конкуренції або теорії ринку. Слід згадати, що всі класичні вчення розглядали монополію як антипод конкуренції. Тому заслуговують на увагу спроби певних науковців довести, що монополізація економіки не знищує конкуренції, а лише видозмінює її. Отже, якщо ці науковці й неспромоглися спростувати тези про необхідність державного регулювання економіки, а також довести, що механізми саморегулювання залишаються так само ефективними, як і колись, то певний внесок у розвиток економічної науки вони все ж таки зробили, щонайменше висвітливши вплив процесів монополізації на конкурентне середовище.