1. Охарактеризуйте причини виникнення, сутність інституціоналізму, еволюцію інституціональних концепцій.

Інституціоналізм почав формуватися наприкінці XIX ст. Його ідейні основи було закладено амер.економістом і соці­ологом Т. Вебленом.

У рамках раннього інституціоналізму сформувались три ос­новні напрями: соціально-психологічний (започаткова­но працею Т. Веблена «Теорія бездіяльного класу»); соціально-правовий (основний представник Д. Р. Коммонс): емпіричний (кон'юнктурно-статистичний) — засновник В. Мітчелл.

Інституціоналізм передбачав аналіз економічних проблем у контексті з іншими соціальними, політичними, етичними, право­вими тощо. Він виник як суто американське явище, але пізніше його місце в науці змінилося. Іституціоналізм отримав поши­рення і в інших країнах.

2. Проаналізуйте господарський розвиток Давньої Греції в осьовий час. Економічні погляди Ксенофонта, Платона та Аристотеля.

Палким прихильником економічного устрою давньої Спарти, був Ксенофонт (444—354 рр. до Р.Х.) — афінський аристократ, філософ, автор трактатів «Економікос» та «Кіропедія», в яких він виступав як ревний прихильник та захисник натурального гос­подарства, базованого на праці рабів. Особливо звеличував він сільське господарство, намагаючись показати у своїх творах, що добробут країни залежить лише від землеробства, саме воно виступає в нього як головна господарська форма.Економічні праці Ксенофонта свідчать про значні досягнення у землеробстві Давньої Греції, адже в них ідеться про використання гною як добрива, розкривається значення якісної оранки та інші досягнення. Щодо ремісництва та торгівлі, то Ксенофонт засуджує їх.Водночас Ксено­фонт досить високо ставить заняття ремеслом у домашньому господарстві для задоволення власних потреб, коли воно поєднується із землеробством.З переходом від натурального господарства до грошового видатки держави різко збільшилися. Величезними були ви­датки на будівництво громадських споруд, на влаштування хра­мових святкувань та ігор. Джерелом доходів держави були мита на імпортовані товари, податки від нерухо­мості, різного роду конфіскації, але коштів, як правило, не вистачало.

На цьому тлі поглиблюється соціальне розшарування, серед­ній клас зникає, держава, за словами Платона (348—229 рр. до Р.Х.), розпалася на дві половини — багатих і бідних, які жили ра­зом, але були ворожими одні до одних. Власне, такий стан речей, мабуть, і надихнув його до написання своїх відомих праць — «Держава» та «Закони», в яких автор пропонує докорінне реформування родини, держави та економічного ладу. Малюючи ідеальну дер­жаву, Платон ділить її населення на три класи, перші два з яких (філософи та воїни) повинні забезпечувати суспільні інтереси і не повинні мати власності та займатися господарською діяльністю;Їхнє матеріальне забезпечення повинно мати суспільний характер. Третій клас повинен забезпечувати потреби перших двох та власні(землероби, ремісники та купці).У «Законах» Платон пропонує оновлену модель ідеальної держави, розвиваючи та конкретизуючи свої аргументи щодо за­судження лихварства, обґрунтування провідної ролі землеробства порівняно з ремеслом та торгівлею.

Вчення про господарські відносини між людьми в Аристотеля поєднується з ученням про суспільство. Метою поєднання людей у суспільство він вважає досягнення якомога більшого людського щастя, а для здійснення цієї мети існують такі суспільні групи, як громада та держава. Аристотель вбачає центр господарського життя у домашньому господарстві, яке повинно забезпечувати себе всім необхідним, а те, чого не вистачило, можна отримати через «справедливий обмін» з сусідами. Величезною заслугою Аристотеля було те, що він першим ви­явив певні категорії економічної науки про багатство, про вироб­ництво, про гроші, обмін і капітал. Так, багатством він вважав певну кількість продуктів, необхідних для споживання родиною та державою. Аристотель сформулював поняття «справедливої ціни», твер­дячи, що справедливою є та ціна, яка встановлюється за обопіль­ною добровільною угодою учасників обміну, які не є монополі­стами. Важливе місце в Аристотеля належить ученню про власність. Він вважає приватну власність цілком такою, що відповідає люд­ській натурі.

У слід за Платоном він намагається намалювати «ідеальну державу», таку, яка б примирила суперечності між класами. На­селення цієї держави мало ділитися на п'ять класів: 1) землеробів 2) скотарів та 3) ремісників 4) торговців 5) найманих робітників та рабів.