
- •1.Розкрити сутність предмету педагогіки та її основних категорій.
- •2. Обґрунтувати завдання педагогіки на сучасному етапі її розвитку.
- •3.Охарактеризувати систему педагогічних наук. Розкрити взаємозв’язки педагогіки з іншими науками.
- •8.Охарактеризувати основні структурні елементи системи освіти в Україні. Обґрунтувати необхідність реформування системи освіти в Україні згідно з вимогами Болонського процесу.
- •9. Визначити сутність змісту освіти, джерел і факторів її формування.
- •10. Розкрити завдання змісту освіти насучасному етапі її розвитку.
- •11.Дати характеристику нормативним документам, що визначають зміст освіти: галузеві стандарти, навчальний план, навчальні програми, підручники , посібники.
- •13. Охарактеризувати структурні компоненти процесу навчання
- •14. Охарактеризувати етапи оволодіння знаннями
- •15. Охарактеризувати основні закономірності процесу навчання.
- •16. Розкрити сутність принципів і правил навчання. Охарактеризувати сучасні дидактичні принципи.
- •17. Розкрити сутність методів, прийомів, засобів навчання.
- •18. Обґрунтувати основні підходи до класифікації методів навчання
- •19.Охарактеризувати методи організації та самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •20.Дати характеристику методам стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •21. Охарактеризувати методи контролю та самоконтролю у навчанні
- •22.Аргументувати умови оптимального вибору методів та засобів навчання.
- •23.Розкрити генезис організаційних форм навчання.
- •24. Охарактеризувати організаційні форми навчання та основні підходи до їх класифікації.
- •25. Розкрити особливості класно-урочної системи навчання. Аргументувати її переваги та недоліки.
- •26. Охарактеризувати типи і структуру уроків у загальноосвітній школі. Показати взаємозв’язок типу і структури уроку.
- •27. Визначити особливості та етапи підготовки вчителя до уроку.
- •28.Охарактеризувати урок в 1 класі. Розкрити його особливості, охарактеризувати його компоненти.
- •29.Обґрунтувати педагогічні вимоги до перевірки навчальних досягнень учнів.
- •30.Охарактеризувати види, форми та методи контролю знань, умінь та навичок учнів та способів їх діяльності.
- •31.Розкрити сутність процесу виховання, його специфіку, рушійні сили, мотиви.
- •32.Визначити етапи процесу виховання. З’ясувати особливості управління процесом виховання
- •33.Охарактеризувати основні закономірності і принципи виховання.
- •34.Обґрунтувати мету і завдання виховання молоді на сучасному етапі розвитку суспільства.
- •35.Розкрити зміст і завдання виховання розумової культури учнів. Обґрунтувати значення філософсько-світоглядної підготовки підростаючого покоління.
- •36.Обґрунтувати завдання та зміст виховання основ моральної культури школярів. Розкрити значення виховання громадянської культури в учнів
- •37.Обґрунтувати завдання та зміст трудового виховання і профорієнтаційної роботи школярів.
- •38.Обґрунтувати завдання та зміст виховання естетичної та фізичної культури учнів.
- •39.Розкрити сутність самовиховання і перевиховання. Визначити шляхи підвищення ефективності процесу виховання.
- •40.Розкрити сутність методів, прийомів та засобів виховання. Обґрунтувати їх взаємозв’язок.
- •41.Охарактеризувати основні групи методів виховання. Аргументувати педагогічні умови використання методів виховання.
- •42.Розкрити сутність позакласної та позашкільної виховної роботи. Охарактеризувати форми її організації.
- •43. Обґрунтувати роль класного керівника в реалізації сучасних завдань загальної середньої освіти. Визначити вимоги до особистісних і професійно-педагогічних якостей класного керівника
- •44.З’ясувати функції класного керівника. Охарактеризувати особливості організації діяльності класного керівника. Показати роль музичного мистецтва в позакласній роботі.
- •45.Обґрунтувати вплив різних факторів на формування особистості школяра.
- •46.Обґрунтувати умови, необхідні для самореалізації і самоствердження особистості в колективі
34.Обґрунтувати мету і завдання виховання молоді на сучасному етапі розвитку суспільства.
35.Розкрити зміст і завдання виховання розумової культури учнів. Обґрунтувати значення філософсько-світоглядної підготовки підростаючого покоління.
Розумове виховання — цілеспрямована діяльність педагогів із розвитку інтелектуальних здібностей і мислення людини,безперервний процес, який здійснюється під час навчання, праці, гри, спілкування, отримування відомостей із книг, засобів масової інформації.
Основним завданням розумового виховання є озброєння учнів знаннями основ наук та формування на їх основі наукового світогляду. Важливе значення мають також оволодіння основними мисленнєвими операціями і вироблення вмінь та навичок, культури розумової праці. Ці завдання вирішують передусім у навчальному процесі.Зміст наукового світогляду становлять погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу та суспільство й стали внутрішньою позицією особистості.
У процесі розумового виховання загальноосвітня школа має сформувати в учнів такі навчальні вміння:читати — виразно, в необхідному темпі, з урахуванням жанру тексту, усвідомлюючи зміст прочитаного;слухати — зосереджувати увагу на змісті сприйнятого, аналізувати й оцінювати текст;усно формулювати і висловлювати свої думки - відповідати на запитання; переказувати зміст прочитаного чи почутого; словесно описувати картини, прилади, об'єкти; ставити запитання до розповіді вчителя, прочитаного тексту тощо;писати — правильно списувати з дошки, з книжки; описувати побачене; писати під диктовку; писати твір на задану чи вільну тему, реферат; конспектувати прочитано тощо;працювати з книжкою — підбирати необхідну літературу за бібліографією; визначати її загальний зміст; використовувати різні форми запису прочитаного; послуговуватися довідковою літературою, періодикою;спеціальні вміння — читати ноти, технічні креслення, карти; слухати музику; записувати формули, нот ні знаки та ін.Навчальні вміння мають доповнюватися культурою розумової праці — здатністю раціонально організувати розумову працю, чергувати її з відпочинком, поступово входити в роботу, працювати в оптимальному ритмі і т. ін.
Одним із найголовніших завдань вузівського етапу розумового виховання є формування в студента умінь і навичок самостійного опрацювання наукової та навчальної літератури, розв'язання різноманітних пізнавальних задач, користування довідковою літературою). Крім того, у студента має сформуватися потреба постійно поповнювати свій багаж професійних знань після закінчення вищого навчального закладу.
Світогляд - це система поглядів людини(філософських, соціально-політичних, правових, моральних, естетичних) на навколишній світ (явища природи, суспільні процеси, свідомість людей), своє місце в ньому. Структуру світогляду складають знання, погляди, переконання. Знання є суб'єктивним відображенням об'єктивної реальності, результатом узагальненого пізнання дійсності, засвоєння суспільно-історичного досвіду, накопиченого людством у процесі розвитку суспільної практики. У свідомості людини результат пізнання навколишньої дійсності відображається у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій, ідей, норм. Одні з них є актуальними для людини, тобто набувають для неї суб'єктивного, особистісного смислу, інші - залишаються лише словесними знаннями. Основними засобами становлення наукового світогляду учнів є навчальний процес, позакласна діяльність, самостійна робота. Засвоєння світоглядних аспектів знання забезпечується відбором змісту, методами навчання, виділенням фундаментальних ідей у кожній галузі знань і діяльності, міжпредметними зв'язками, створенням інтегрованих курсів. Виховання світогляду залежить від впливу на інтелект, еволюції, волю особистості, від її активної практичної діяльності.Практично-дійовий компонент світогляду передбачає включення учнів у досить широку сферу практичних дій: трудову, громадську, художню, технічну та ін., в широке коло соціальних відносин, озброєння різнобічною інформацією, досвідом спілкування.Вихованню в учнів наукового світогляду сприяє наступність у навчанні та здійснення міжпредметних зв'язків. Ці педагогічні умови дозволяють побачити одне й те ж явище з різних точок зору, одержати про нього цілісне уявлення. Особливо великого значення у світоглядному плані мають такі міжпредметні взаємодії, які дозволяють учням всебічно охопити всі властивості і зв'язки об'єктів, які вивчаються.