25. Розкрити особливості класно-урочної системи навчання. Аргументувати її переваги та недоліки.

Творцем класно-урочної системи справедливо вважають Яна Амоса Коменського, який перевірив, удосконалив і використовував її основні принципи при організації шкіл у Чехії і Польщі.

Класно-урочна система навчання — це така організація навчального процесу, при якій учні групуються по класах і основною формою навчання є урок. Її сутність полягає в тому, що учні одного віку розподіляються по класах, де заняття з ними проводяться поурочно відповідно наперед складеного розкладу. Усі учні працюють над засвоєнням одного і того ж матеріалу.

Зміст навчання в кожному класі визначається навчальними планами і програмами. Уроки проводяться за розкладом, складеним на основі навчального плану. Навчальні приміщення в школі називаються класними кімнатами, навчальними кабінетами, лабораторіями, майстернями, агроділянками.

Класно-урочна система є найважливішим винаходом у дидактиці. Вона здолала довгий і складний шлях, прийшовши на зміну індивідуальному навчанню, яке широко застосовувалося в школах стародавнього світу і середньовіччя.

Розвиток класно-урочної системи в XIX ст. тісно пов'язаний з ім'ям К. Д. Ушинського, який у своїх працях представив урок як невіддільну і головну форму класно-урочної системи. Розроблена Ушинським теорія уроку заснована на його дидактичному вченні про систематичність, послідовність і міцність засвоєння знань, про наочність і активність учнів у навчанні, на врахуванні психофізіологічних законів і особливостей розвитку дитини.

Класно-урочна форма організації навчання має істотні переваги над іншими формами, зокрема індивідуальною: більш чітка організаційна структура; економність, оскільки учитель працює одночасно з великою групою учнів; сприятливі передумови для взаємного навчання, колективної діяльності, виховання і розвитку учнів. Проте, є і недоліки: орієнтація на «середнього» учня, відсутність умов для проведення індивідуальної навчально-виховної роботи з учнями та інші.

До переваг класно-урочної форми навчання можна віднести:

• чітку організаційну структуру;

• зручне управління діяльністю колективу класу;

• можливість колективних взаємодій та рішень навчальних задач;

• постійний емоційний вплив особистості вчителя на учнів;

• економію часу навчання.

З-поміж основних недоліків цієї системи виділяють такі:

• орієнтація на «середнього учня»;

• труднощі урахування індивідуальних особливостей дітей;

• однаковий темп і ритм роботи;

• обмежене спілкування між учнями;

• часті зміни у розкладі навчальних занять, що не дає можливості учням довести почату ними справу до кінця.

26. Охарактеризувати типи і структуру уроків у загальноосвітній школі. Показати взаємозв’язок типу і структури уроку.

Із педагогів минулого найстрункішу класифікацію уроків дав К.Д. Ушинський. Він виділив такі типи уроків:

1) уроки змішані, метою яких є повторення вивченого, пояснення і закріплення нового матеріалу,

2) уроки усних вправ,

3) уроки письмових вправ,

4) уроки перевірки й оцінки знань, які проводяться після певного періоду навчання та наприкінці навчального року.

Сучасна дидактика в цілому зберігає розроблену К.Д. Ушинським класифікацію уроків, але дещо її уточнює. Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі:

1)комбіновані (змішані);

Структура:

(можливо перше перевірка домашнього завдання)

1.Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів.

2.Перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок і вмінь.

3.Відтворення і корекція опорних знань учнів.

4.Сприймання і осмислення, узагальнення і систематизація учнями нових знань.

5.Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання.

Йому належить 75—80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і се­редніх класах.

2)уроки засвоєння нових знань;

3)уроки формування умінь і навичок; ( до тієї стркутури +З застосування вмінь на практиці, робота учнів над вправами та застосування знань)

4)уроки застосування знань, навичок і умінь; (+ оцінка діяльності учнів, самостійна робота над використанням самостійних знань)(немає сприймання і осмисленя….)

5)уроки узагальнення і систематизації знань;( + повторення і аналіз основних фактів, подій явищ)

6)уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь . (+самостійна робота з використанням контрольниз завдань)

Вище названі типи уроків входять до системи, створеної на основі дидактичної (навчальної) мети занять. Класифікація уроків за основною дидактичною метою є найзручнішою для вчителя. Складаючи календарний або тематичний план занять, учитель розподіляє уроки на весь розділ за дидактичною метою: якщо вивчаються поняття, закони, теорії і ставиться завдання свідомого і міцного засвоєння їх учнями, то такі заняття належать до уроків засвоєння нових знань; якщо ж передбачається формування в учнів навичок, то такі заняття належать до уроків засвоєння вмінь і навичок. Після вивчення великих і важливих розділів вводяться уроки узагальнення і систематизації знань.

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побудови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвиткової та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей навчального процесу. Зрозуміло, логіка за­своєння знань відрізняється від логіки формування навичок і вмінь, а тому і різниться структура уроків відповідних типів. Кожний тип уроку має свою структуру.