- •1.Розкрити сутність предмету педагогіки та її основних категорій.
- •2. Обґрунтувати завдання педагогіки на сучасному етапі її розвитку.
- •3.Охарактеризувати систему педагогічних наук. Розкрити взаємозв’язки педагогіки з іншими науками.
- •8.Охарактеризувати основні структурні елементи системи освіти в Україні. Обґрунтувати необхідність реформування системи освіти в Україні згідно з вимогами Болонського процесу.
- •9. Визначити сутність змісту освіти, джерел і факторів її формування.
- •10. Розкрити завдання змісту освіти насучасному етапі її розвитку.
- •11.Дати характеристику нормативним документам, що визначають зміст освіти: галузеві стандарти, навчальний план, навчальні програми, підручники , посібники.
- •13. Охарактеризувати структурні компоненти процесу навчання
- •14. Охарактеризувати етапи оволодіння знаннями
- •15. Охарактеризувати основні закономірності процесу навчання.
- •16. Розкрити сутність принципів і правил навчання. Охарактеризувати сучасні дидактичні принципи.
- •17. Розкрити сутність методів, прийомів, засобів навчання.
- •18. Обґрунтувати основні підходи до класифікації методів навчання
- •19.Охарактеризувати методи організації та самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •20.Дати характеристику методам стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •21. Охарактеризувати методи контролю та самоконтролю у навчанні
- •22.Аргументувати умови оптимального вибору методів та засобів навчання.
- •23.Розкрити генезис організаційних форм навчання.
- •24. Охарактеризувати організаційні форми навчання та основні підходи до їх класифікації.
- •25. Розкрити особливості класно-урочної системи навчання. Аргументувати її переваги та недоліки.
- •26. Охарактеризувати типи і структуру уроків у загальноосвітній школі. Показати взаємозв’язок типу і структури уроку.
- •27. Визначити особливості та етапи підготовки вчителя до уроку.
- •28.Охарактеризувати урок в 1 класі. Розкрити його особливості, охарактеризувати його компоненти.
- •29.Обґрунтувати педагогічні вимоги до перевірки навчальних досягнень учнів.
- •30.Охарактеризувати види, форми та методи контролю знань, умінь та навичок учнів та способів їх діяльності.
- •31.Розкрити сутність процесу виховання, його специфіку, рушійні сили, мотиви.
- •32.Визначити етапи процесу виховання. З’ясувати особливості управління процесом виховання
- •33.Охарактеризувати основні закономірності і принципи виховання.
- •34.Обґрунтувати мету і завдання виховання молоді на сучасному етапі розвитку суспільства.
- •35.Розкрити зміст і завдання виховання розумової культури учнів. Обґрунтувати значення філософсько-світоглядної підготовки підростаючого покоління.
- •36.Обґрунтувати завдання та зміст виховання основ моральної культури школярів. Розкрити значення виховання громадянської культури в учнів
- •37.Обґрунтувати завдання та зміст трудового виховання і профорієнтаційної роботи школярів.
- •38.Обґрунтувати завдання та зміст виховання естетичної та фізичної культури учнів.
- •39.Розкрити сутність самовиховання і перевиховання. Визначити шляхи підвищення ефективності процесу виховання.
- •40.Розкрити сутність методів, прийомів та засобів виховання. Обґрунтувати їх взаємозв’язок.
- •41.Охарактеризувати основні групи методів виховання. Аргументувати педагогічні умови використання методів виховання.
- •42.Розкрити сутність позакласної та позашкільної виховної роботи. Охарактеризувати форми її організації.
- •43. Обґрунтувати роль класного керівника в реалізації сучасних завдань загальної середньої освіти. Визначити вимоги до особистісних і професійно-педагогічних якостей класного керівника
- •44.З’ясувати функції класного керівника. Охарактеризувати особливості організації діяльності класного керівника. Показати роль музичного мистецтва в позакласній роботі.
- •45.Обґрунтувати вплив різних факторів на формування особистості школяра.
- •46.Обґрунтувати умови, необхідні для самореалізації і самоствердження особистості в колективі
22.Аргументувати умови оптимального вибору методів та засобів навчання.
У дидактичній літературі називають багато причин-факторів, які впливають на вибір методів навчання. Серед них: цілі навчання; рівень мотивації навчання; реалізація принципів і закономірностей навчання; зміст, який необхідно реалізувати; кількість і складність навчального матеріалу; рівень підготовленості учнів; вік і працездатність учнів; сформованість навчальних навичок; час навчання; матеріально-технічні та організаційні умови навчання; характер взаємин між учителем і учнями; кількість учнів у класі; рівень підготовленості вчителя; тип і структура заняття; специфіка предмета. У виборі методів навчання необхідно керуватись критерієм відповідності методів:- принципам навчання; - цілям і завданням навчання; - змісту теми; - умовам і відведеному часу для навчання; - навчальним можливостям учнів (віковим (фізичним, психічним) особливостям, рівню підготовленості, специфіці класного колективу); - можливостям учителя (досвіду, рівню теоретичної і практичної підготовки, особистісним якостям і професійним уміннями). Процедура вибору методів навчання передбачає певні етапи. Спочатку необхідно вибрати найраціональніше поєднання методів навчання за джерелом і логікою засвоєння інформації, рівнем пізнавальної діяльності учнів, потім - методи стимулювання, які б забезпечили формування пізнавального інтересу учнів планованої теми. Окрім цього, слід врахувати час проведення уроку, визначити етапи, на яких доцільно застосувати методи контролю і самоконтролю.
23.Розкрити генезис організаційних форм навчання.
Засвоєння знань учнями залежить не лише від методів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи.
Форма організації навчання - зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
До сучасної форми навчання людство прийшло не відразу. Так, у школах давнього світу панувала система індивідуального навчання, за якої вчитель навчав кожного учня окремо. За індивідуально-групової системи навчання, яка домінувала у середньовічних школах, в одній групі збирали учнів з різним рівнем підготовки, заняття проводили без усталеного розкладу, а дітей приймали до школи впродовж року.
У XVI-XVII ст. у братських школах України й Білорусі виникла форма організації навчальних занять, яка передбачала певні елементи класно-урочної системи навчання. Учитель працював фронтально з усім класом за певним розкладом. На заняттях викор. пояснення, бесіду, самостійну роботу. Учням давали домашнє завдання, виконання якого перевірялося під час занять (уроків).
У XVIII ст. у Західній Європі, Америці заявила про себе белл-ланкастерська система навчання, Суть її полягала у взаємному навчанні, коли старші учні початкової школи й ті, що добре вчилися, були помічниками вчителя і під його керівництвом навчали решту учнів. Це давало змогу одному вчителеві організувати навчання кількох сотень учнів.
На початку XX ст. У США, Англії, деяких інших країнах Заходу стали впроваджувати системи індивідуалізованого навчання, покликані готувати активних, ініціативних, енергійних функціонерів держави, найпоширенішою з яких був дальтон-план. Згідно з нею скасовувалися уроки; навчальні класи ставали предметними "лабораторіями", кожен учень працював самостійно, виконував тижневі чи місячні завдання, а вчителі були консультантами й контролерами.
У другій половині 20-х років дальтон-план намагалися перенести до радянської школи. Основні його ідеї було втілено в лабораторно-бригадній організації навчання, за якої замість класів створювали "лабораторії", учнів поділяли на невеликі групи-бригади (по 5-7 осіб). Училися вони за спеціальними підручниками ("робочими книгами"), виконуючи складені вчителем денні, тижневі, місячні "робочі завдання" з кожного навчального предмета. Ця система не виправдала себе, оскільки знижувала керівну роль учителя,
У сучасній вітчизняній школі використовують класно-урочну систему навчання. Суть її полягає у проведенні навчальної роботи з групою учнів постійного складу, однакового віку й рівня підготовки у формі уроку.