77. Технологія утворення вертикальних відрізних щілин глибокими свердловинами.

Утворення ВВЩ шириною 4-6м утворюється на початковому етапі відробки камерного запасу і вона слугує у якості вільної поверхні, на яку здійснюють відбійку руди. ВВЩ може розташовуватись як з флангу камери біля МКЦ, так і по центру камери. Для утворення ВВЩ одну з дучок підіймають до рівня стелини у вигляді відрізного підняттєвого (1), збиваючи його на рівні бурових горизонтів з буровими виробками (в даному випадку штреками (2)) відрізними виробками (в даному випадку ортами (3)). На початковому етапі утворення ВВЩ необхідно здійснити розширення відрізного підняттєвого до ширини ВВЩ. Для цього на кожному буровому горизонті з відрізних виробок напроти відрізного підняттєвого проходять бурові (одну або дві) ніші (4), з яких через 1,2-1,5м паралельно відрізному підняттєвому вибурюють 2-3 пари глибоких свердловин. З відрізних ортів вибурюють віяла свердловин, при цьому параметри БПР (відстань між кінцями свердловин та лінію найменшого опору) зменшують на 20-40% (внаслідок складності ведення буровибухових робіт в даних умовах). Після розширення відрізного підняттєвого (відбійкою 2-3 пар глибоких свердловин) за 1 прийом підривають одне два (не більше трьох) віялів свердловин. По мірі відбійки у ВВЩ здійснюють розгортання воронок.

78. Особливості залягання вугільних пластів

Хоча умови залягання вугільних пластів, як правило, більш менш постійні в межах покладу, тим не менш спостерігаються зміни їх потужності (роздуви, утонення, виклинювання, розриви) і кута падіння, що викликані генетичними і тектонічними причинами. Вказані зміни можуть впливати не лише на вибір схем і способів розкриття і підготовки шахтового поля, але й на параметри систем розробки. До значної важкості при розробці призводить також зближення пластів. Це викликане перерозподілом напружень при виїмці окремих пластів, які охоплюють частину свити або навіть всю свиту пластів , що ускладнює їх виїмку. Пласти в свиті зазвичай розташовуються паралельно один відносно одного.

За кутом падіння вугільні пласти підрозділяють на горизонтальні (0-5°), пологі (до 18°), похилі (від 19° до 35°), крутопадаючі (від 36° до 55°) і круті (від 56° до 90°).

За потужністю вугільні пласти поділяють на дуже тонкі – до 0,7м; тонкі – від 0,71 до 1,2м; середньої потужності – від 1,21 до 3,5м і потужні – вище 3,5м.

Вугільні пласти за умовами залягання і будови бувають прості і складні. Пласти складної будови вугілля розділяються на окремі шари прошарками.

Робочими вважаються пласти вугілля по потужності, будові і вмісту корисного компоненту, що є придатними для розробки при існуючому рівні техніки і організації виробництва і умов рентабельності. При цьому вугільні пласти за простяганням і за падінням можуть розповсюджуватись на декілька кілометрів