76.Залізничний транспорт на відкритих гірничих роботах

Залізничний транспорт є найбільш розповсюдженим видом кар’єрного транспорту. Залізничний транспорт відрізняється високою продуктивністю, надійністю роботи в будь-яких умовах, невеликим опором руху і малими витратами енергії, міцністю і великим строком служби рухомого складу. Основні недоліки залізничного транспорту: великі капітальні витрати на вкладання залізничного шляху і експлуатаційні витрати на його підтримання і ремонт, малий ухил, що долає залізничний транспорт і великі радіуси закруглень, значні об’єми гірничо-капітальних робіт і строки будівництва кар’єрів в порівнянні з іншими видами транспорту.

Залізничний транспорт найбільш ефективний в неглибоких кар’єрах (до 150-250м) середньої та великої продуктивності (10-100 млн.т/рік гірничої маси та більше) при відстанях транспортування більше 2-3 км від кар’єру.

Рухомий склад залізничного транспорту складається з локомотивів та вагонів. Локомотиви характеризуються потужністю, силою тяги, розрахунковою (повною) і зчіпною масою (маса локомотиву, що приходиться на його ведучі вісі. Зчіпна маса визначає масу причіпної частини локомотивного складу), розташуванням і призначенням осей і тиском на вісь.

В залежності від виду тяги локомотиви поділяють на паровози (нині не використовуються), електровози і тепловози.

Паровози характеризуються низьким ККД (близько 7%), малим ухилом, що долається (до 25 проміле), великими радіусами закруглень (150м) і високими експлуатаційними витратами.

Електровози є найбільш розповсюдженими локомотивами на кар’єрах. В порівнянні з паровозами вони мають більш високий ККД (до 14-16%), великий ухил, що долається (40-45 проміле), менші закруглення (60-100м), більш просте керування і обслуговування. Недоліки: необхідність спорудження тягових підстанцій і контактної мережі, значні капітальні витрати, складність експлуатації рухомої контактної мережі. За способом живлення електроенергією кар’єрні електровози підрозділяють на контактні, контактно-акумуляторні, контактно-дизельні. Марки електровозів ЕL-1, EL-2, ПЕ-150, Д-100М.

Тепловози – локомотиви, що обладнані двигунами внутрішнього згоряння. У потужних тепловозів ДВЗ (дизель) обертає генератор постійного струму, який живить електроенергією тягові електродвигуни. Тому тягові характеристики тепловозів ідентичні характеристикам електровозів. Тепловози мають високий ККД (до 28%), автономність живлення, не потребують спорудження контактної мережі і тягових підстанцій. Основні їх недоліки: недопустимість перевантаження дизелю, малий ухил, що долається (до 30 проміле), відносно швидкий знос дизелю і складність їх ремонту, забруднення атмосфери в кар’єрах відробленими газами. Найбільш ефективно застосовувати тепловози в період будівництва крупних кар’єрів, а також на нагірних кар’єрах при русі поїздів під ухил. Марки тепловозів: 2Т10М, ЧМЕ-3, ТМ-2, ТМ-6, ТМ-7.

Тягові агрегати - електровози керування, що обладнані тяговими електродвигунами вагонів (моторні вагони), зчіпна маса яких складається з маси вагону і маси вантажу, що перевозиться. Застосування їх дозволяє збільшити ухил до 60-80 проміле і при тому ж збільшити в 2-2,5 рази масу вантажу, що перевозиться потягом. Поєднують в собі переваги тепловозів і електровозів. Марки тягових агрегатів: ОПЕ-1М, ОПЕ-2, НП-1.

Вагони: За способом розвантаження і конструктивними особливостями кар’єрні вагони підрозділяють на думпкари (підйом кузова з однієї сторони і відкидання (рідше підйом борту). Незалежне розвантаження кожного думпкару або одночасне розвантаження всього складу. Марки ВС-180, ВС-90, ВС-75), гондоли (розвантаження в стаціонарних опрокидувачах або на естакадах через люки, розташовані в їх днищі), хопери (мають похилі торцеві борти, що забезпечують переміщення вантажу до випускних люків).

Характеристики вагонів: 1)вантажопідйомність (максимальна маса вантажу, що перевозиться вагоном) 2)Місткість вагону 3)Коефіцієнт тари вагону (відношення маси вагону до його вантажопідйомності (змінюється від 0,28-0,3 до 0,5-0,7) 4)Тиск на вісь – частина ваги навантаженого вагону, що приходиться на одну вісь ( допустима величина – 260-300 Н. Тому при збільшенні вантажопідйомності вагонів число осей збільшують з чотирьох до восьми). 5)Радіус вписування в криві (залежить від лінійних розмірів вагону – довжини і жорсткої бази і складає 80 і більше м).

Тех.-економ. показники залізничного транспорту: 1) коефіцієнт використання вантажопідйомності (співвідношення виконаних і мах можливих обсягів перевезення) 2)Коефіцієнт використання пробігу – співвідношення довжини шляху у вантажному напрямку до загальної довжини шляху) 3)Коефіцієнт використання рухомого складу 4)Коефіцієнт технічної готовності парку рухомого складу – співвідношення кількості готових транспортних одиниць до їх спискового парку.