13.Характеристика основних принципів господарювання підприємств.

Самостійність підприємства. Підприємство володіє самостійністю в організації виробництва і комерційною свободою. Воно визначає шляхи і способи реалізації своєї продукції, вибирає контрагентів, з якими матиме справу.Важливою умовою комерційної свободи є також вільне ціноутворення.До основних принципів організації фінансів належать такі: • демократичний централізм;- самостійність у сфері фінансової діяльності;• зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;• відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;• контроль за фінансово-господарською діяльністю; • самофінансування.• плановість;• господарський (комерційний) розрахунок;• самофінансування. Плановість у галузі фінансів виявляється в розробці на основі виробничих показників фінансових планів з визначенням у них фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств.Господарський (комерційний) розрахунок — основний метод господарювання підприємств, який базується на порівнянні витрат з результатами діяльності, що передбачає відшкодування витрат за рахунок власних доходів, а також забезпечення рентабельності виробництва. Важливим принципом організації фінансів підприємств є також самофінансування, яке виявляється в забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників і вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань тощо). При самофінансуванні не лише відшкодовуються витрати на виробництво і продаж продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підприємства і матеріального стимулювання працівників.Для ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємствам потрібна адекватна умовам їх роботи структура управління. Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства визначається передусім тими цілями та засадами, які вона покликана здійснювати.

14.Грошовий оборот і його структура.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот. Він обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом. Сукупний грошовий оборот обслуговується в переважній більшості теж за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих економічних суб’єктів. Грошовий ринок перетворюється у внутрішній елемент цього обоороту і забезпечує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу і найбільш повного забезпечення потреб обороту в грошах в межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно посилюється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту. Грошовий оборот слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, в якому гроші стають однією з функціональних форм капіталу та складовим елементом багатства власника. Чим більшою масою грошей володіє індивідуальний власник, тим він багатший та має більші потенційні можливості отримати дохід чи прибуток. Значна частина грошового обороту пов´язана з процесами розподілу вартості валового національного продукту і перерозподілу національного доходу здійснюється нееквівалентно у формі платежів товарів і послуг. Цей сектор грошового обороту називають фінансово-кредитним. А оскільки в ньому відносини сплати податків та інших обов´язкових платежів набувають характеру відчуження і кошти надходять у розпорядження держави, яка витрачає їх в процесі виконання своїх функцій, то дану частину фінансово-кредитного обороту називають фінансово-бюджетною. Залежно від форм грошей грошовий оборот поділяється на безготівковий і готівковий. У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, тому на даний оборот можуть впливати лише прямі його суб´єкти. У сфері безготівкового обороту гроші переміщуються за рахунками в банках, що дозволяє контролювати цей процес. Зокрема, одна з ланок грошового обороту, в якій формуються доходи сімейних господарств, носить назву національного доходу і є одним з найважливіших показників розвитку економіки країни. Структура грошового обігу за формою платіжних засобів та за економічним змістом.У основі руху грошей лежать платежі, що здійснюють ек. суб'єкти. Сукупність платежів, що обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення, називається гр. потоком. Виходячи з цього грошовий обіг - це сукупність грошових потоків. Критерії гр. обігу: • ек. зміст гр. потоків, відокремлюють 3 сектора: 1) Гр. обіг – це рух гр., що обслуговує сферу обміну, переміщення товарно-матеріальних цінностей. Рух гр. може бути: еквівалентним – гр. на продукти рівновеликої номінальної варт.; безповоротним – перехід гр. у власність суб’єкта обороту після продажі; прямолінійний – віддаленість гр. від суб’єкта обороту, який використав їх для купівлі, оскільки наступний суб’єкт теж витрачає їх для своїх закупок. Тут всі потоки зустрічні (реалізація ресурсів, купівля товарів, оплата імпорту, експорту, держ. закупок, інвентарю) 2) фін-кредитний – частина гр. об. пов’язана з розподілом варт. вал. нац. прод. • залежно від форм гр. поділяється на безготівковий – гр. рух по рах. в банках. Їх можна контролювати та держава може впливати на ций оборот, і готівковий – гр. поза банком обслуговують відносини суб’єктів і знаходяться під їх прямим впливом.