
- •Полі-етнічний та полі-конфесійний склад населення сучасної України.
- •Основні види господарської діяльності українців.
- •Хліборобство: рільництво, городництво, садівництво.
- •Тваринництво, мисливство, бортництво.
- •Допоміжні види господарської діяльності українців.
- •Розвиток ремесла на українських землях.
- •Традиційні типи та форми сільських поселень українців.
- •Особливості традиційного українського житла. Сільський двір та господарські споруди.
- •Селянський двір
- •Традиційний український одяг та його основні функції.
- •Традиційні доповнення до українського костюма: пояси, убір голови, взуття, прикраси.
- •Історія становлення і розвитку української національної кухні.
- •Традиції народного харчування. Харчові запаси.
- •Повсякденні та святкові страви, напої української національної кухні.
- •Ритуали шанування на українських землях.
- •Традиції української гостинності.
- •Український міфологічний світогляд.
- •Українські народні вірування як синтез язичництва та християнства.
- •Календарна обрядовість як елемент повсякденного життя українців.
- •Українська родина:види, функції, суспільне значення.
- •Родинна обрядовість як елемент повсякденного життя.
- •Первісна культура на території сучасної України. Мізинська стоянка, Кам’яна Могила.
- •Первісні релігійні вірування, як складова духовної культури давньої людини та їх мотиви в українській народній культурі.
- •Розвиток трипільської культури. Вікентій Хвойка. Пам’ятки трипільської культури на території Черкащини.
- •Культура кіммерійців, скіфів, сарматів, античних міст-держав Північного Причорномор’я на території сучасної України.
- •Особливості духовного життя матеріальної культури та способу життя стародавніх слов’ян. Збруцький ідол як пам’ятка язичницької культури.
- •Розвиток архітектури, скульптури та живопису на українських землях доби Київської Русі (давньоруські мозаїки, фрески, книжкова мініатюра, іконопис )
- •Особливості культурного розвитку Галицько-Волинського князівства. Галицько-Волинський літопис.
- •Хрещення Русі і вплив християнства на подальший культурно-історичний розвиток слов’янських народів.
- •Розвиток друкарства на українських землях.
- •Роль козацтва у розвитку української культури.
- •Літописи Самовидця, г. Граб’янки і с. Величка.
- •Народні думи і пісні хv – XVII ст., їх тематика і особливості. Бандуристи, лірики.
- •Братські школи та їх роль у розвитку культури.
- •Острозький колегіум та Києво-Могилянська Академія та їх місце в національно-культурному розвитку українського народу.
Розвиток трипільської культури. Вікентій Хвойка. Пам’ятки трипільської культури на території Черкащини.
Територія України була заселена із найдавніших часів. Перші людські поселення з’явилися тут приблизно 1,5 млн. років тому. До них відносяться Королеве, Кокосове у Закарпатті, Лука-Врублівецька над Дністром, Амвросіївна у Донбасі, Каїк-Коба в Криму тощо. Неоліт тривав в Україні з другої половини VI до II тис. н. е. Найвідомішою культурою цього періоду була трипільська (IV – III тис. до н. е.), найменування якої походить від с. Трипілля на Київщині. Трипільці селилися майже на всій території сучасної України: від Карпат до Південного Бугу, на Подніпров’ї, Волині, в Степовому Причорномор’ї. Основним заняттям трипільців було хліборобство. Сіяли ячмінь, жито, пшеницю, просо, вирощували садово-городні культури, які сьогодні добре відомі в Україні. Також є підстави вважати, що трипільці вирощували бобові та льон. Землю обробляли дерев’яною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, пізніше – ралом, що дозволило перейти до перекладної системи землекористування, а також до введення ярових та озимих посівів. Займалися трипільці розведенням великої та дрібної рогатої худоби, а також коней та свиней. Продукти скотарства йшли на забезпечення потреб у м’ясі, молоці та шкірі. Крім того, вівчарство забезпечувало населення вовною. Велику рогату худобу використовували як тяглову силу під час орання землі, для перевезення врожаю, будівельних матеріалів тощо. У трипільців було добре розвинене ремесло. Виготовляли керамічний посуд, який піддавався випаленню в спеціальних печах. Посуд виготовлявся двох типів: кухонний та столовий. Керамічні вироби йшли на задоволення господарських та побутових потреб на окремої сім’ї чи поселення, а цілої групи поселень визначеного району. Виготовлення оригінального глиняного посуду у трипільців було справою рук майстрів-професіоналів, які досконало володіли складною технікою його виготовлення, а керамічне виробництво – спеціалізованою галуззю общинного ремесла. У сучасному гончарстві, вишивках, килимах, різьбленні, розписах зберігається чимало типових елементів трипільського орнаментально-декоративного мистецтва. Також зародилися прядіння і ткацтво, завершилося формування технік обробки каменю. Вікентій (Честослав) Вячеславович Хвойка прославився відкриттям Трипільської культури і відіграв велику роль у заснуванні в 1899 році Київського музею старожитностей та мистецтв. Власне назва “трипільська культура” з’явилася у праці Вікентія Хвойки про розкопки поселень 1901 року біля міст Канева та Ржищева на Київщині. Наукові доповіді В.В.Хвойки на археологічних з’їздах 1899 р. в Києві та 1905 р. в Катеринославі (нині Дніпропетровськ) започаткували наукове вивчення трипільської культури в Україні та інших країнах. Яскраві матеріали розкопок В. В. Хвойкою трипільських поселень на Київщині та Е.Р. Штерна у Молдові на початку XX століття були не менш сенсаційними, ніж розкопки Трої та Мікен. Наукові висновки цих двох дослідників зробили переворот у звичних до того уявленнях людства про хід історії та центри світової цивілізації. Трипільські племена жили на території України в “домікенську” добу і мали високий рівень розвитку, пов’язаний з найдавнішим хліборобством. У селі Трипілля на Київщині є музей трипільської культури. На території музею «Київська фортеця» у Києві є Музей трипільської культури. Найбільш масовими знахідками на трипільських поселеннях є кераміка, яка виготовлялась вручну, без гончарного круга. Трипільську кераміку за якістю перевершували лише китайські вироби, але й вони програвали у оздобленні орнаментом. Малюнки на гончарних виробах переважно мають вигляд спіралі та її елементів у сполученні з різними знаками, серед яких трапляються зображення сонця, місяця, тварин і рослин. Для орнаментації трипільської кераміки характерні трьохярусні композиції, які свідчать про триярусний поділ світу на землю, небо та "небеса” (або "верхнє небо”), якими управляла велика космічна володарка. Вона зображалася на посуді у вигляді "личин” з очима-сонцями. Але, окрім різноманітного посуду, керамічний комплекс Трипілля включає антропоморфну та зооморфну пластику, модельки жител, «саночок», кріселець, столиків, амулети, прикраси та інші вироби з глини. Найбільш чисельна — антропоморфна пластика.