21. Первісна культура на території сучасної України. Мізинська стоянка, Кам’яна Могила.

Первісна людина на територію сучасної України, мабуть, прийшла з Передньої Азії через Балкани і Центральну Європу. Ця міграція не була одномо-ментним актом, а тривала протягом багатьох тисячоліть. Залишки найдавніших стоянок знайдені біля с Королево (Закарпаття), м. Амвросіївки (Донбас), С - Луки-Врублевецької (Житомирщина) — всього ж в різних регіонах України близько 30-ти. Українські землі в доісторичні часи. Антропоїдними предками людини були мавполюди, високороз-винуті примати. Подальший розвиток антропоїдів призвів до двоногої локомації — пересування на задніх кінцівках і застосування природних предметів в якості знарядь праці. Це почалося 2-2,5 млн років назад. Палеоліт (150 тис. років — 10 тис. років до н. е.). Почався процес формування та розвитку первісного ладу. З'явилися перші люди на території України в ранньому палеоліті - Відбулося освоєння вогню. Виникло первісне людське стадо як перша соціальна організація людей. Стоянки верхнього палеоліту дають уявлення про розвиток первісної орди в бік утворення матріархату. Збиральництво і рибальство були основою життя первісної людини. Етапами освоєння первісною людиною навколишнього світу були — матріархат. Мезоліт (9-6 тис. років до н. є.) — середній кам'яний вік, коли ще існує привласнюючий спосіб ведення господарства. Були винайдені лук і стріли, почалося приручення тварин, зокрема одомашнення собаки. Продовжується використання в основному кам'яних знарядь праці. Правда, щезли мамонти, з якими тісно було пов'язане життя первісної людини. Оскільки населення збільшилось і підвищилась ефективність полювання, то це порушило рівновагу в навколишньому природному середовищі. З'являються нові форми господарювання — рибальство або морський промисел. Людина винаходить човна в кінці мезоліту — на початку неоліту. Неоліт (6—4 тис. років до н. є.) — це період, коли відбулась так звана неолітична революція, як назвав англійський археолог Гордон Чайльд виникнення скотарства і землеробства. У племен, що заселяли Правобережну Україну, основним заняттям було осіле мотижне землеробство, що доповнювалось у кінці неоліту розвинутим тваринництвом.. Мисливство і рибальство мали допоміжне значення. Ця нова культура отримала назву «трипільської» , за назвою села Трипілля біля Києва, де вона вперше була відкрита в 90-х роках XIX ст. українським археологом В. Хвойкою. Внаслідок указаних якісних змін відбувся розквіт первіснообщинного ладу. Зразки гончарного мистецтва цієї культури зі складним спіральним кольоровим орнаментом зберігаються в історичному музеї Львова і археологічному музеї Одеси. На Поліссі жили нащадки автохтонних палеоєвро-пейських племен. Поряд з ними мешкали племена праугро-фінського етносу. Життя в лісових хащах не сприяло швидкому культурному розвиткові. Кочові і напівкочові племена жили в степах між Доном і Дунаєм. Мі́зинська стоя́нка— археологічна пам'ятка пізнього палеоліту. Тут знайдено перший у світі ансамбль музичних інструментів. Ім'ям мізинської стоянки названа культура східного гравету — мізинська культура. Археологи також класифікують культуру як ранню мадленську культуру. Розташована на Сіверщині, поблизу села Мізин (Коропський район, Чернігівська область). Датується близько 18 000 років до Р. Х. Зараз на Сіверщині працює Мезинський національний парк з археологічним музеєм, уже майже півстоліття очолюваним паном Василем Куриленком, що не раз рятував експонати від розкрадання. І сьогодні в Мезинському парку можна побачити справді неймовірне – як жили люди Полісся в льодовий період 15 тисяч років тому, коли довкола бігали останні мамонти… Навколо знайдено також інші цінні пам'ятки Подесення – поселення неоліту, юхновської культури, мезоліту, городища та кургани доби Київської Русі. Кам'яна́ Моги́ла — світова пам'ятка давньої культури в Україні поблизу Мелітополя смт. Мирне у Запорізькій області над річкою Молочною, Національний історико-археологічний заповідник. Пагорб, що тисячоліттями служив людям вівтарем для відправлення релігійних обрядів, містить декілька тисяч унікальних стародавніх наскельних зображень - петрогліфів. Хоча багато аналогічних пам'яток з метою збереження ховаються спеціальними спорудами (наприклад Чатал-Хююк в Туреччині), Кам'яна могила, як і раніше, знаходиться просто неба, і не проводиться майже ніяких заходів для її збереження. Разом з цим багато дослідників протягом XX століття відзначали поступове руйнування петрогліфів (Даніленко,Міхайлов,Кіфішін). Вивчення багатьох плит в наш час відбувається за замальовками і гіпсовими зліпками, які були зроблені ще у сорокові — п'ятдесяті роки. У вересні 2008 року указом Президента України № 815/2008 заповіднику було надано статус національного. З цього часу його офіційна назва - Національний історико-археологічний заповідник «Кам'яна Могила».