Особливості регулювання трудових відносин за участю юридичної особи – суб’єкта малого підприємництва, фізичної оособи – фізичної особи – підприємця

Трудові правовідносини з суб’єктами малого підприємництва регулюються загальними нормами трудового законодавства.

У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Додержання письмової форми трудового договору при його укладенні з фізичною особою - робото­давцем є обов’язковою.

Тема: трудовий договір Поняття трудового договору. Сторони. Умови.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір є основною правовою формою виникнення трудових правовідносин.

Сторонами в трудовому договорі є працівник та роботодавець.

Працівник як сторона трудового договору - це завжди фізична особа (громадяни України, особи без громадянства, іноземні громадяни).

Інша сторона трудового договору - це власник підприємства, установи, організації (юридична особа) або уповноважений орган. Стороною трудового договору також може бути фізична особа - підприємець.

Під роботодавцем мають на увазі особу, що найняла працівника за трудовим договором.

Зміст трудового договору - це умови, що визначаються безпосередньо сторонами, які його укладають і виражають взаємні права та обов’язки цих сторін.

Безпосередні умови - це умови, зміст яких визначається сторонами при укладенні договору.

Похідні умови - це умови, зміст яких встановлено законами, і які, як правило, не можуть змінюватися.

Безпосередні умови поділяються на:

а)обов’язкові (необхідні) - без яких договір вважається недійсним (до них відносяться: умова про прийняття; умова про трудову функцію; умова про час, оплату; умова про розмір заробітної плати; додаткові за погодженням сторін);

б)факультативні (додаткові) - це такі умови, що виходять за межі трудового договору як юридичного факту, що породжує трудові відносини.

Додаткові умови поділяються на два види:

- зазначені у трудовому законодавстві (наприклад, випробувальний строк, дозвіл на суміщення професій (посад);

- не зазначені у трудовому законодавстві, але не порушують його (наприклад, соціально-побутові пільги - надання пільгових путівок для працівників, безкоштовних обідів, службового автомобіля, службового житла тощо).

Відсутність у трудовому договорі визначених умов дозволяє вважати такий договір не укладеним.