29. Значущість попередньої, поточної і остаточної професійної діагностики в підготовці кваліфікованих кадрів в системі професійної освіти.

Проблема методів професійної діагностики - це частина більш загальної проблеми, яка пов'язана з питаннями профконсультації та профвідбору.

Говорячи про профконсультації та профвідбору, ми розглядаємо ці два поняття як відображають два принципово різних підходи. У першому випадку верховенство визнається за особистістю вибирає професію, роль ж профдіагностика - допомогти людині не помилитися в оцінці своїх здібностей і схильностей право вибору, при будь-якому висновку фахівця, завжди залишається за особистістю.

При профвідбору головна особа? профдіагност, його висновок має характер НЕ консультації, але вказівок. Яке ж співвідношення профконсультації та профвідбору? (Підкреслимо, що мова йде про більшість масових професій, а не про рідкісних професіях, де профдіяльністю пов'язана з експерементально ситуаціями.) Ми вважаємо, що деякі отримані в психології результати, а також сучасний рівень розвитку психодіагностики не дозволяють робити акцент на профотборе. Очевидно, провідне місце має належати профконсультації, хоча свої специфічні функції залишаються і за профвідбору.

Чільну роль профконсультації як форми роботи ми обгрунтовуємо трьома основними положеннями, які зашифровані мнемотехніческіе абревіатурою зростати.

1) PA - розвиток, щодо якого важливо знати наступне. По-перше, сучасна психодіагностика інтелекту не розташовує методиками, що дозволяють досліджувати задатки людини. Всі, навіть найпопулярніші існуючі методики діагностики інтелекту діагностують в кінцевому рахунку досягнутий рівень розвитку (Гуревич К. М., Борисова Є. М., 1988). По-друге, у відповідності з принципом розвитку психіки цей досягнутий рівень буде змінюватися. Прогноз же цієї зміни можна зробити лише дуже приблизно.

2) СТІ - стиль. Тут варто звернутися до досить відомим роботам про індивідуальному стилі діяльності Є. А. Клімова, В. В. Білоуса та ін У рамках даного наукового напрямку встановлено, що незважаючи на відмінності в індивідуально-типових особливостях, можна досягати однакового рівня продуктивності у професійній діяльності за рахунок формування індивідуального стилю діяльності. Однак слід підкреслити, що індивідуальний стиль діяльності виробляється в процесі самої діяльності і, отже, також не може бути діагностований заздалегідь, початково, ще на стадії профвідбору.

3) М - мотивація. Даний фактор представляється нам найбільш важливим. Вплив мотивації на продуктивність діяльності завжди вважалося надзвичайно суттєвим. Причому в ряді досліджень з психології професійної діяльності було встановлено, що успішність діяльності визначається не тільки силою мотивації (класичний закон Йеркса-Додсона), а й структурою мотивів. Більше того, експериментально встановлено, що позитивна професійна мотивація може навіть компенсувати недолік здібностей (Якунін В. А., Мєшков Н. І., 1980; Реана. А., 1984 та ін.) Зворотного ж явища не відбувається: негативна професійна мотивація не заповнюється навіть найвищим рівнем спеціальних здібностей. Однак, підкреслюючи настільки велике значення чинника мотивації, доводиться відзначити, що сучасні можливості психодіагностики професійної мотивації обмежені. Особливо ця обмеженість проявляється у випадку, коли випробуваний не зацікавлений у щирому саморозкриття. Необхідна розробка більш надійних тестових опитувальників, а ще бажаніше - проективних методик.

До всього перерахованого додається і ще одна складність у випадку, коли мова йде про більш складні професіях, таких, наприклад, як професії вчителя, керівника і т. п. За багатьма з цих професій ще не створені загальноприйняті професіограми. До професійно важливим якостям керівника, наприклад, різні автори відносять різні особистісні якості, і залишається неясним, по яким з них проводити відбір.

З усього вищесказаного, звичайно, не випливає, що профвідбір як форма роботи повністю витісняється профконсультацією. У даному випадку необхідно розрізняти умови необхідні і достатні. Профвідбір заснований на необхідних критеріях.

Процедура профвідбору може відсіювати явно профнепридатних претендентів, що не відповідають будь-яким безперечним вимогам професії. Проте дослідження і практика свідчать, що такі безперечні критерії рідко можуть бути сформульовані на психологічному рівні. В основному вони мають місце на медико-фізіологічному і психофізіологічному рівнях. Тому після етапу профвідбору необхідний етап профконсультації, головний зміст якого - психологічна діагностика особистості. А в разі збереження конкурсу, коли селекція таки необхідна, відбір можливий за умовою професійної компетентності. Причому професійна компетентність може бути оцінена прямо (традиційна діагностика знань, умінь і навичок), а в складних випадках - за допомогою методу компетентних суддів за спеціальними методиками.