74.Феномен масової культури, його естетична і соціальна сутність, вплив на свідомість людини.

Масова культура є одним із найяскравіших виявів соціокультурного буття сучасних розвинених суспільств. Водночас вона залишається порівняно малоусвідомленим феноменом з погляду загальної теорії духовної культури.

В морфологічній будові культури можна виділити дві сфери:

- повсякденну культуру, яку освоює людина в процесі загальної соціалізації в середовищі проживання (насамперед у процесах виховання і загальної освіти);

- спеціалізовану культуру, освоєння якої вимагає спеціальної (професійної) освіти.

Подібний підхід до феномену масової культури видається дуже евристичним. Зазначений поділ має на меті сприяти поглибленому розумінню соціально-функціональної характеристики масової культури в контексті цієї концепції і співвідносно з концепцією соціальних субкультур.

На останньому етапі історії первісного суспільства, в умовах існування поділу праці, соціальної стратифікації в людських колективах і виникнення перших культур склалася й відповідна диференціація духовної культури, зумовлена відмінними соціальними функціями різних груп людей, пов'язаними з їх способом життя, матеріальними умовами і соціальними благами, а також ідеологією, що перебуває в процесі формування, і символікою соціальної престижності. Ці диференційовані сегменти загальної культури того чи іншого історичного суспільства згодом отримали назву "соціальні субкультури". У принципі кількість таких субкультур може бути співвіднесена з кількістю наявних у суспільстві спеціалізованих сфер діяльності (фахів, професій), але потреби цього поділу не вимагають настільки дрібного структурування культури. Достатньо виділити лише декілька основних соціально-класових (станових) субкультур, що об'єднують великі групи людей відповідно до їх ролі і функцій у виробництві засобів фізичного та соціального існування людини, у підтримці або порушенні соціальної організації й регуляції життя суспільства (порядку).

Масова культура втілює в собі суттєві зміни, які відбулися в культурі ХХ сторіччя: розвиток засобів масової комунікації, становлення індустріально-комерційного типу виробництва та розподілу, яке суттєво вплинуло на формування духовного світу людини і суспільства, демократизація культури, зокрема поширення середнього рівня освіченості мас, зростання часу дозвілля і вилучення коштів на нього в особистому і сімейному бюджеті.

75.Культура та цивілізація:проблема взаємодії та визначення понять.

Цивілізація виражає щось загальне, раціональне, стабільне. Вона являє собою систему відносин, закріплених у праві, у традиціях, способах ділової і побутової поведінки. Вони утворюють механізм, що гарантує функціональну стабільність суспільства. Цивілізація визначає загальне в співтовариствах, що виникають на базі однотипних технологій.

Культура - це вираження індивідуального початку кожного соціуму. Історичні етно-соціальні культури є відображення і вираження в нормах поведінки, у правилах життя і діяльності, у традиціях і звичках не спільного в різних народів, що стоять на одній цивілізаційній ступіні, а того, що специфічно для їх етносоціальної індивідуальності, їхньої історичної долі, індивідуальних і неповторних обставин їх минулого і сьогоднішнього буття, їхньої мови, релігії, їхнього географічного місця розташування, їхніх контактів з іншими народами і т.д. Якщо функція цивілізації - забезпечення загальнозначущої, стабільної нормативної взаємодії, то культура відбиває, передає і зберігає індивідуальний початок у рамках кожної даної спільності.

Таким чином, цивілізація - це соціокультурне утворення. Якщо культура характеризує міру розвитку людини, то цивілізація характеризує суспільні умови цього розвитку, соціальне буття культури. Саме сьогодні проблеми і перспективи сучасної цивілізації набувають особливого сенсу, унаслідок протиріч і проблем глобального порядку, що здобувають усе більш гострий характер. Мова йде про збереження сучасної цивілізації, безумовному пріоритеті загальнолюдських інтересів, унаслідок чого соціально-політичні протиріччя у світі мають свою межу: вони не повинні руйнувати механізмів життєдіяльності людства. Запобігання термоядерної війни, об'єднання зусиль у протистоянні екологічній кризі, у рішенні енергетичної,продовольчої і сировинної проблеми - усе це необхідні передумови збереження і розвитку сучасної цивілізації.

76.Небезпека сучасної техногенної цивілізації. Техніка - матеріальне тіло культури, найбільш характерний атрибут сучасної цивілізації, яку називають техногенною.

Безупинний технічний прогрес з часів промислової революції, здавалося б, підтверджував ідею раціоналістів про панування людини над природою. Зміцнювалися надії на культурний, економічний, моральний прогрес за допомогою науки і техніки. Сьогодні цій переконаності кинуто виклик. Зростає занепокоєння і нападки на техніку, яка стала розглядатися як джерело всіх бід нашого часу.

Усвідомлення цієї небезпеки пов'язано з тим, що зросла непередбачуваність тих наслідків для природи і людини, які несе із собою техніка, що все більше ускладнюється. Масштаби її розвитку привели до виникнення особливого технічного світу, складність якого перевершує контролюючі можливості людини. Глибинне і разюче за своїми наслідками розгортання потенціалу техніки впливає на всі сторони соціального життя, істотні перетворення спостерігаються у всьому ладі сучасної культури. Таке стрімке піднесення техніки як фактора соціокультурних перетворень актуалізує цілий спектр світоглядних проблем.

Однією з фундаментальних соціокультурних рис техніки є те, що вона постає як засіб перетворення середовища. Іншою фундаментальною характеристикою техніки є те, що вона виступає посередником між людиною і природою, задає тип відносин між ними. Так, у період Нового часу у європейській свідомості починає переважати агресивне прагнення людини панувати над природою, підкорювати її собі, що в кінцевому підсумку і породило глобальну екологічну проблему.Третя найважливіша соціокультурна характеристика техніки полягає в тому, що вона є засобом перетворення самої людини, вона розширює людські можливості, створює умови для розвитку її здібностей і реалізації природних задатків.

Людина і техносвіт

Одне з призначень техніки - звільнення людини від "обійм" природи, досягнення певної незалежності від неї.На думку іспанського філософа Ортеги-і-Гасета, техніка дає людині можливість утвердити своє панування над обставинами. .Із соціокультурної точки зору важливим також є питання про спосіб життя людини у створеному нею самою техносвіті. Так, наприклад, комп'ютерна техніка відіграє істотну роль у професійному розвитку людини, впливає на загальнокультурний розвиток особистості: сприяє зростанню творчого компоненту в праці і пізнанні, розвиває ініціативність, множить інтелектуальне багатство особистості. Але, у той же час, сучасна комп'ютеризація несе загрозу перетворення людського розуму в кібернетичний, прагматично орієнтований, який втрачає образну, емоційну зафарбленість мислення і спілкування, наслідком чого є спотворення духовної комунікації, втрата діалогічності в спілкуванні з іншими людьми, "дефіцит людяності". Виникає загроза духовної однобічності, що виражається у формуванні технократичного типу особистості.