73.Постмодерністська модель світобачення. Естетики постмодернізму.

Постмодернізм – один з основних напрямків сучасної філософії, мистецтва й науки. "Постмодерн" – це визначення епохи, яка наступила слідом за модерном, яка є його запереченням і подоланням.

Своїм виникненням постмодернізм багато в чому зобов'язаний найновітнішим технічним розробкам засобів масової комунікації – телебаченню, відеотехніці, інформатиці, комп'ютерній техніці

Постмодерна культура не є монолітним явищем, отже дослідити її риси є

непростим завданням. Постмодерністська модель світобачення така, що в ній

не діють логічні закони суперечностей, принцип опозиції втрачає сенс.

У всіх видах мистецтва відслідковується цитування попередніх епох і стилів.   Так,   в   архітектурі —  повернення   до   середньовічних   замків   зі стрілчастими  баштами  і  дахами  чи  виникнення   помпезної   архітектури сталінської доби; у літературі – до реалізму, навіть з додатками "соціалістичного"   або    "порнографічного";    в    образотворчому    мистецтві – до  до гіперреалізму;  у філософії –  до марксизму, ніцшеанства, фройдизму.

Можна зустріти вторгнення постмодернізму до науки, де цитування минулих культур відбувається за допомогою префіксів "нео", "пост", "транс", "ультра", "гіпер", "над". Постмодерна культура демонстративно синтезує мистецтво й анти-мистецтво, естетику й анти-естетику, психологію і фізіологію, психоаналіз і шизоаналіз .

Постмодерністська     скульптура     представлена     творчістю     Ноберта Радермахера із Німеччини, який вводить прийом алюмінієвих метафор (твір "Вази у місті", експонований у Касселі прямо на даху). Американський скульптор Річард Серр, навпаки іронізує над урбанізмом і виставляє просто    неба    сталеві   листи,    переплановуючи    провулки, зближуючись із завданнями міської архітектури. Американські архітектори Л. Дін і С.Роджерс, автори учбового корпусу Уеллслі – колледжу в штаті Массачусетс (США), спорудили будівлю вкрай технізованих форм, всередині яких міститься стара готична забудова.

     Таким чином, враховуючи сучасні інтерпретації постмодерної культури, завважимо, що найосновншшми рисами постмодернізму можна вважати:

- культ незалежної особистості;

- потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;

- прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;

- використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;

- зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);

- суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;

- сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;

- запозичення, перегуки    спостерігаються    не    лише    на    сюжетно- композиційному, а й на образному, мовному рівнях;        

- як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача;

- іронічність та пародійність.