51.Відгуки Ренесансу та гуманізму в Україні

Ренесанс- це великий культурний переворот, який пережило людство в умовах зламу старої феодальної системи і зародження нових буржуазних відносин. Датується кінець 18-16 століття. Найвищий розквіт ренесансу – високі відродження (від 1490-1530). Найяскравіші риси відродження відтворились з початку Флоренція потім Рим. Назву запропонував Вазарі. Сьогодні термін відродження тлумачиться як : 1- період реабілітації античної спадщини 2- повернення до грецького антропоцентризму та зародження нової ідеології – гуманізм (ототожнюється гуманізм з вивчення грецької мови). Термін гуманізм зявився в 19 столітті – це особливий світогляд моральний принцип, згідно з яким, людина є головною цінністю. Відродження базується на двох відродженнях : 1 Антична спадщина – відроджено античний ідеал людини, розуміння краси та гармонії, реалістична мода класичних мистецтв приходить на зміну символічного мистецтва середньовіччя 2 Виступає досягнення середньовіччя і зокрема соц-екон., політичній сфері. Поглиблювався суспільний розподіл праці на зміну натурального господарства приходить товарне виробництво, динамічно розвивається торгівля, зявляються перші підприємства з найманою працею. Перші багатії – купці і лихварі зосередили в своїх роках великі кошти і поступово почали відходити від ідеалів церкви. Саме на цьому починається процес секуляризації, тобто церква втрачає свій вплив в суспільстві, на свідомість людини поступово зароджується новий ідейний рух – гуманізм. Гуманісти запропонували антропоцентричну модель світу. Вона передбачала : 1 Бог – творець світу, а людина – найяскравіше Боже створіння ( Мікеланджело “Створення Адама” в Сікстинській Капеллі) 2 Людина є самодостатньою, сама по собі є прекрасною. 3 Земне життя людини єдина можливість виявити свою власну живу природу та індивідуальність. Ідеалом відродження стає універсальна особистість, яка є сама творцем своєї долі і найбільше наблизився до цього ідеалу Леонардо да Вінчі. Першим гуманістом вважається Петрарка. Саме в цей час починає цінуватися людина зявляється поняття авторства. Головним видом духовної діяльності стає мистецтво. Художник відродження ставить перед собою завдання відкрити красу світу, який створив Господь. Титанізм – це небувала працездатність. (Мікеланджело розписав 600 метрів стіни). Людина зоологічно утверджує свої потреби і бажання. Ніцше каже про цю епоху : людське занадто людське. Це був час небувалої розпусти люди грішили і будуть грішити завжди, важливо те, що вони не вважали це нормою, як це було в епоху відродження. Практицизм поєднувався з цинізмом наприклад: політик має бути напів – звіром, напів людиною. В цей час надзвичайно активізується інквізиція практично буденним явищем стають аутодафе ( спалення людей на вогнищі ). Все це отримало назву – зворотній бік титанізму, який привів до краху ренесансних ідей, що яскраво показав Мікеланджело і його фреска. 3) Особливості розвитку архітектури та мистецтва ХІУ-ХУІ ст

Архітектура та образотворче мистецтво. Архітектура і будівництво XIV-XVI ст. підпорядковувалися завданням обраної політики. В цей період активно розвиваються міста, що стимулювало інженерно-архітектурну думку. Другою причиною, що прискорила містобудування, було введення Магдебурзького права, яке зміцнювало самоврядування і відкривало простір для цехової організації ремісництва. У церковній архітектурі ще зберігав вплив візантійсько-руський тип .У XVI ст. набули поширення готичні або ренесансові типи будівництва церков. Із середини XVI ст. форми ренесансного палацового будівництва (Бережани, Межибіж).Архітектура монастирів, також обумовлена оборонними функціями (Унів, Дермань, Межиріччя). До унікальних пам'яток церковного будівництва початку XIV ст. відносяться церкви-ротонди, наприклад, у Володимирі-Волинському церква св. Василія . Із становленням міського самоврядування в містах споруджують ратуші, арсенали, ринки; вдосконалюється планування вулиць, міський пейзаж. Пам'яток іконописного малярства XIV ст. залишилося мало. Видатними пам'ятками цієї доби є ікони "Преображення" з Бусовиська, "Нерукотворний Спас" з Терла. У XVI ст. зросла кількість авторських ікон, що засвідчує високу цехову організацію малярства. Ікони львівської школи відносять до "блакитного стилю" ("В'їзд до Єрусалима)Українське образотворче мистецтво розвивалося в складну епоху заперечення будь-яких національних культурних форм життя.