11. Організаційні заходи фірм сша для підвищення ефективності інн. Діяльності

Управління  організацією  будується  так, що зміни стають нормою.Вище керівництво в новаторській організації   – головна ру- шійна сила інновації. Це потребує перебудови відносин між ним і рештою колективу. За організаційною схемою новаторська орга- нізація може залишатися традиційною, формальною, водночас виникають нові відносини, сфокусовані на логіці ідей. Вище ке- рівництво  регулярно  зустрічається  з  молодшим  персоналом  на нарадах, де уточнюються можливості розроблення і реалізації інноваційних ідей.Пошук інновацій потребує окремої організаційної системи поза   поточним   виробництвом.    Тому   інноваційна    діяльністьвиокремлюється в організаційні підрозділи.Основна перевага американської організації інноваційної діяльності полягає в децентралізації дослідних підрозділів, незважаючи  на диверсифікованість  компанії.  Централізовано тільки  прийняття  стратегічних  інноваційних  рішень      – інвестування мільярдних коштів на НДДКР, розроблення нового продукту, нового проекту. Такі стратегічні питання не можна делегувати  вниз.  Крім  того,  децентралізація  ефективна  з точки зору мотивації персоналу, швидкої винагороди за досягнення, у протилежному разі люди залишать організацію. Японці більше орієнтовані на компанію (фірму, довічний найм), тому потреба в тій мотивації, яку дає децентралізація, в них менша. У США грошова винагорода і загроза її втрати необхідні для мотивації керівництва  відділенням:  у цьому  випадку  відповідальність  має бути чітко визначена, щоб було ясно, до яких результатів керівництво має прагнути. У Японії грошова винагорода відіграє менш важливу роль і керуючий відділенням не може бути позбавлений її, тому влада повинна бути централізованою.

12. Як розвивається інноваційний менеджмент в Україні ? Наведіть приклади .

За останні роки в Україні створено умови для розвитку інноваційної діяльності– сформовано основи нормативно-правової бази та механізми здійснення інноваційної політики, а такожстворено умови для розвитку відповідної інфраструктури. Проте, незважаючи на високий інноваційний потенціал, інноваційна складова забезпечення економічного розвитку використовується слабо. Cтан інноваційної діяльності в Україні більшість експертів-науковців визначають як кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів у країнах, для яких інноваційний розвиток є пріоритетним завданням економічної стратегії. В цілому в Україні створена важлива законодавча база для здійснення і розвитку інноваційної діяльності (близько 70 документів), але все ж за кількістю і якістю нормативних законодавчих актів вона поступається подібним системам у розвинутих країнах світу. Формування в Україні інноваційної моделі економічного зростання потребує сприяння держави у створенні та ефективному функціонуванні інноваційної інфраструктури, особливо на міжгалузевому та регіональному рівнях. Створення інфраструктури інноваційної діяльності, комерціалізація результатів НДДКР, збереження розвинутої мережі малого інноваційного підприємництва є одним із небагатьох шляхів відновлення економіки, розвитку науки і освіти. За оцінками експертів, в Україні налічується близько 40-60 територій, де доцільно створювати технополіси та технопарки. Хоча на даний час процес створення цих інноваційних організаційних структур, незважаючи на досить потужний науковий і промисловий потенціал та перспективність розвитку для багатьох регіонів України, знаходиться ще на початковій стадії і має досить несистематичний і епізодичний характер. Крім цього, відсутня відповідна державна довгострокова програма в цій галузі. Активізація процесу значною мірою залежить як від ініціативи органів місцевої влади, так і від самих підприємств. Україна має в 2004 р. було прийнято «Стратегія економічного та розвитку України в 2004-2015 роки», реалізуючи яку українські вчені розпочали виробленні концепції інноваційної моделі розвитку. Об'єктивність існуючих труднощів, які перешкоджають прискореноїинноватизации української економіки, визначається значною мірою наявністю цілого ряду економічних, соціальних, психологічних, політичних, культурних особливостей розвитку, надають сильний вплив бути прийнятим рішень різних рівнях управлінської ієрархії. До сучасним труднощам по дорозіинноватизации економіки України можна віднести такі:

1. Не сформована єдина національна стратегічна лініяинноватизации економіки, невисокий рівень використання стратегічного арсеналу методів наукового планування, прогнозування, оптимізації, системного аналізу, програмно-цільового управління. 

2. Низька ефективність самої структури управління інноваційними і науково-технічними процесами, розглянута задминистративно-орга-низационной погляду

3. Занадто низькі темпи формування ринку інновацій.