33. Порівняльна характеристика джерел формування інформаційної бази інноваційного розвитку.
Для прийняття адекватних управлінських рішень в інноваційній діяльності необхідні дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам. Як наслідок, процес підготовки та складання звітів щодо інноваційної діяльності повинен бути організований відповідно до законодавства та забезпечувати користувачів повною, об’єктивною, неупередженою інформацією про стан інноваційної діяльності окремого підприємства, регіону та країни в цілому. Статистична звітність є провідною категорією, що покликана забезпечити користувачів інформацією щодо інноваційного розвитку і створити умови для ефективної та цілеспрямованої роботи підприємства в інноваційній сфері.
Інформаційні бази можуть формуватись із:
Державних та муніципальних установ, тобто з боку держави;
Комерційних організацій, тобто з боку фізичних та юридичних осіб, що мають за мету одержання надприбутку;
Громадських організацій, профспілкових груп, тобто громадянського сектору, більш волонтерського за своїм характером;
Системних досліджень, це науковий підхід який може бути застосований будь-яким із перелічених вище суб’єктів, але гадаю, що краще його розглядати окремо.
Основними з боку держави при формуванні інформаційної бази виступатимуть встановлені форми звітності. На даний момент в Україні діє 2 таких форми (про це в наступному пункті). Варто зазначити, що вони є не досконалими і потребують опрацювання, але їх наявність є дуже позитивною рисою. Окрім цього інформацію з боку держави береться від усіх гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової, які діють у напрямі управління інноваціями. Точніше кажучи інформація формується завдяки Законам України, актам, указам, постановам, проектам, грантам, тощо.
Стосовно комерційних організацій, то основою для інформаційної бази інноваційної діяльності виступає діяльність фізичних та юридичних осіб, які керуються власне всім тим, що видає державний апарат. Якщо держава є більш таким науковим, теоретичним складовим, то комерційні організації в свою чергу апробовують все те, що видала держава. Тут мала б простежуватись чітка взаємодія влади із підприємцями, але на жаль, наша країна ще не доросла до такого рівня, і все це знаходиться поки на дуже примітивній стадії впровадження. Окрім того, інформаційну базу цього суб’єкта формують: статут, вимоги, методи управління, переговори, комунікації, листування, договори, проекти, гранти (але тут з боку користувача, тоді як в держави збоку засновника), тощо.
Громадський сектор дещо подібний у своїх формуваннях інформаційної бази до комерційних організацій. Проте, він має більше неофіційної інформації, більше її використовує, так як законодавство для громадських організацій та об’єднань ще більш «тугіше» і нерозробленіше ніж для комерційних.
34. Структура інформаційної бази управління вибором напрямів і варіантів інноваційного розвитку.
Проблема вибору напрямків інноваційного розвитку, що здійснюється конкретним суб’єктом господарської діяльності, вимагає наявності максимально повного обсягу релевантної інформації (сукупності теоретичних знань, відомостей, у тому числі практичних навичок, що постійно поновлюються [3]), що формує інформаційну систему (базу). Її функції щодо збору, збереження, накопичення, обробки, аналізу і систематизації здійснюється з метою:
ухвалення економічно обґрунтованих і всебічно зважених рішень;
зменшення ступеня невизначеності та ризику;
ефективного використання ресурсів;
найбільш повної реалізації інтересів і намірів.
Інформаційна база для ВНІР повинна містити різні види знань і відомостей [1]:
зовнішню інформацію (надходить на підприємство із зовнішнього середовища), яка містить дані ринкових досліджень і подій у зовнішньому середовищі щодо ставлення фактичних і потенційних споживачів, дій конкурентів, ділових партнерів, стану розвитку галузі, інформацію про загальноекономічні, політичні, соціальні, правові та ін. умови господарювання;
внутрішню інформацію (формується у межах підприємства на основі даних структурних підрозділів) щодо організаційного, виробничого, кадрового, технологічного, інвестиційного, інноваційного потенціалу, стану і можливостей збутової системи, фінансового становища, конкурентоспроможності як продукції, так і підприємства в цілому та ін.
Алгоритм вибору напрямків інноваційного розвитку підприємств
Вибір напрямків інноваційного розвитку пов’язаний зі збором, аналізом і обробкою значного обсягу інформації. Тому з метою подальшого формування інформаційного забезпечення кожного етапу і полегшення опрацювання інформації на рис. 4.6 подано алгоритм вибору напрямків інноваційного розвитку підприємств.
