18.Якими критеріями керується підприємство при виборі нововведень. Охарактеризуйте їх

На практиці оцінка інноваційних проектів суб'єктів господарювання проводиться на основі критеріїв, що враховують основні фактори впливу на їх ефективність, рис. 5.4.

Критерії оцінки інноваційних процесів:

-Науково-технічні

-Ринкові

-екологічні

-виробничі

-соціально-економічні

Науково-технічні критерії враховують:

◊ перспективи впровадження науково-технічних рішень;

◊ патентну чистоту продукції і патентоспроможність технічних рішень, що використовуються;

◊ перспективність застосування очікуваних результатів у майбутніх розробках.

До виробничих критеріїв належать: забезпеченість виробництва матеріально-технічними та трудовими ресурсами та необхідним устаткуванням; технологічність нововведень; забезпеченість виробництва кваліфікованим персоналом; екологічні вимоги.

Ринкові критерії передбачають: відповідність проекту потребам ринку; комерційний успіх від провадження проекту; рівень реклами для просування запропонованого продукту на ринок; конкурентоспроможність продукції за ціною та якістю, захищеністю від старіння тощо.

Економічні критерії містять дані про: необхідні обсяги фінансування для реалізації проекту; передбачуваний річний прибуток; термін окупності проекту; частку власних коштів підприємства у повній вартості проекту.

Соціальні та екологічні критерії визначають: вплив реалізації проекту па рівень зайнятості населення; вилив виробничих процесів, задіяних у реалізації проекту, на навколишнє природне середовище тощо.

Оцінювання інноваційного проекту здійснюється визначенням:

1) міри відповідності ринковій та інноваційній стратегіям підприємства, тобто наскільки ідея (задум) і завдання проекту збігаються з цілями і стратегіями розвитку підприємства.

2) рівня наукової новизни (коефіцієнта новизни), а саме, здійснюється зміна стану інноваційного продукту від виникнення інноваційного задуму до обґрунтування можливості і доцільності створення самого продукту.

3) стану розвитку виробництва, якому передує підготовка до освоєння нового продукту; виготовлення та приймання виробів настановної серії; проведення кваліфікаційних (настановних) іспитів; сертифікація типу продукції за зразками настановної серії.

4) рівня потреби в інноваціях.

5) обсягів інвестицій.

6) рівня інноваційного ризику.

19.Які чинники впливають на успіх або провал нововеддень. Наведіть приклади

Визначенню чинників успішності й невдач нововведеньприсвячено чимало досліджень у Європі, США, Японії, висновкияких дають схожі результати. Перш за все відзначається висока«смертність» нових ідей. Із 100 ідей до розроблення береться 26,6%, до стадії випробувань доходить 12,4 %, уведеними і ко-мерційно успішними виявилось 9,4%.

Французький дослідник Купер вивчав причини успіху іпровалу 195 промислових товарів. З них 102 випадки фірмивважали успішними, а 93 - провалом.

Дослідження Т. Коно свідчить, що на японських підприємствах33,1 % започаткованих ідей дійшло до стадії технічного розроб-лення і 47,1 % з них - до стадії комерційного розроблення. Із цієїчастини повністю були прийняті, матеріалізовані в зразках,дійшли до масового виробництва і споживання 55,9 % ідей.Таким чином, загальна частка повністю реалізованих ідейдорівнює: 8,7 %, (0,331 х 0,471 х 0,559) = 0,087.

На успішність нововведень впливають такі чинники:

• наявність в організації джерела творчих ідей;

• ефективна система відбору та оцінки ідей нових виробів;

• орієнтація на ринок;

• перевага товару над товарами конкурентів;

• маркетингове ноу-хау;

• відповідність інноваційної стратегії меті організації;

• доступ організації до ресурсів;

• глобальна концентрація товару.

У конкретному середовищі організації (фірми,підприємства) намагаються першими вийти на ринок з новимпродуктом (технологією), щоб отримати додаткові прибутки увигляді інтелектуальної ренти, оскільки з дифузією інноваціїпопит на неї зменшується. Крім того, керівництво підприємствазацікавлене у створенні продукції, яка істотно перевершувала б засвоїми споживчими властивостями вже існуючі аналоги і якамогла б стати базовою для подальших модифікацій.

Тому ключовим чинником успіху нововведення є: 1) перевагатовару над своїми конкурентами, тобто наявність у нього унікаль-них властивостей, що допомагає кращому сприйманню споживачем.Цей чинник відзначають усі дослідники як головний; 2)маркетингове ноу-хау фірми, тобто краще розуміння поведінкиспоживачів, психології сприйняття новинок, тривалості ЖЦТ ірозмірів потенційного ринку; 3) висока синергія НДР і виробництва,або взаємодія всіх підрозділів підприємства як одного цілого -технологічне ноу-хау.

Усі три чинники перебувають під контролем підприємства,що виключає всякий фаталізм в інноваційній діяльності. Успіхтут визначається якістю інноваційного менеджменту.

З наведених порівнянь видно, що найважливішимичинниками успіху нововведень є рівень їхньої новизни таадаптованості до споживачів, швидкість виходу на ринок та йогознання.

Нововведення бувають не лише успішними, а й невдалими.Особливо висока частка невдач у сфері споживчих товарів. У до-слідженнях наводяться такі дані: приблизно 80 % нових спожив-чих товарів, 30 % нових промислових продуктів і 20 % нових по-слуг приречені на невдачу. Більшість аналітиків гадають, щовідсоток невдалих нововведень зростатиме, оскільки цьомусприяють такі чинники:

• скорочення життєвого циклу товарів;

• зростання витрат на дослідження новацій;

• глобалізація конкуренції;

• збільшення сегментованості ринків;

• зростання пропозицій нових товарів;

• жорсткість законодавчих актів про охорону природногосередовища і захист прав споживачів;

• зменшення рентабельності торгових марок підприємств(компаній) послідовників;

• зволікання з розробленням інновацій

Таким чином, невдачі - це невід'ємна частина інновацій-ного процесу. Менеджерам необхідно постійно аналізуватипричини, які ведуть до фіаско нововведень, що дасть змогууникнути багатьох проблем або значно знизити ризики.

20. що є джерелом та причинами інноваційних ідей\

У науковій літературі існує велика кількість підходів до цієї проблеми [але більшість дослідників схиляється до думки, що головними причинами і джерелами інноваційних ідей є:

• потреби ринку, попит споживача;

• конкурентна боротьба на ринку, бажання одержати конкурентні переваги та максимізувати прибуток;

• підвищення престижу підприємства;

• пошук вирішення проблем, які виникають під час діяльності фірми;

• наслідування іншим організаціям, які впроваджують нову технологію;

« бажання працівників поліпшити свою майстерність у конкретній діяльності;

• реалізація знань творчої особистості;

• поради консультантів у будь-який період реорганізації фірми;

• наукові відкриття, інтернаціоналізація науки;

• винахідництво;

• інтуїтивне уявлення про те, що нововведення може поліпшити діяльність організації.

Серед зовнішніх мотивів важливу роль відіграє система управління організацією, яка може пригнічувати талант або сформувати умови для його розквіту, розроблення та запровадження ним творчих ідей у життя. Крім цього, зовнішніми мотивами творчої активності є:

• попит у сферах споживання і виробництва на нові товари та послуги;

• досягнення науки і техніки.

Внутрішні мотиви спонукають творчих працівників до задоволення таких особистих потреб, як:

• самовираження шляхом реалізації свого потенціалу;

• належність до професійної групи (інженерного корпусу, науковців, винахідників);

• визнання іншими членами організації, суспільства професіоналізму, компетентності, значущості особистості;

• матеріальна незалежність і впевненість у майбутньому;

- забезпечення особистої безпеки.

Проте внутрішніх і зовнішніх мотивів недостатньо для синтезу оригінальної інноваційної, технічно здійсненної ідеї. Крім відповідних організаційних умов, необхідні індивідуальні якості дослідника, і перш за все натхнення, захопленість процесом творчості в пошуку рішень інноваційних ідей. Ніяке управління не зможе пробудити творчу силу, якщо немає натхнення і відсутні здібності до творчої діяльності.

Психологи розрізняють дві групи творчих особистостей: генераторів та трансформаторів ідей у конкретне рішення.

Генераторам ідей притаманні такі якості, як:

• широкий кругозір;

• концептуальність мислення;

• багата уява;

- уміння подивитись на ідею з висоти «пташиного польоту»;

• науково-технічний талант.

П. Друкер [33] виокремлює сім джерел інноваційних ідей:

• раптові події для підприємства чи галузі (несподіваний успіх або несподівана зовнішня подія, несподівана невдача);

• неконгруентність — невідповідність між реальністю та уявленнями про неї;

• нововведення, що грунтуються на потребі технологічного процесу;

• раптові зміни у структурі галузі або ринку;

- демографічні зміни;

• зміни у сприйманнях, настроях та ціннісних настановах;

• нові знання.