107. Міжнародна погоджувальна процедура у системі розв’язання міжнародних спорів

Міжнародна погоджувальна процедура полягає в розгляді конфлікту створеним на паритетних засадах органом — міжнародною погоджувальною (примирною) комісією з представників конфліктуючих сторін та представників третіх держав, яка пропонує сторонам можливі шляхи розв'язання спору. Такі комісії зазвичай створюються, коли спори між державами мають систематичний характер. Це звільняє сторони від зайвих зусиль щодо створення в кожному випадку погоджувальної комісії. Історично процедура примирення виникла як наступний етап розвитку міжнародних слідчих комісій шляхом розширення компетенції останніх. Міжнародна погоджувальна процедура органічно поєднує елементи розслідування та посередництва.

Загальний акт щодо мирного врегулювання міжнародних конфліктів (1949 р.) передбачає створення погоджувальної комісії з п'яти членів. Кожна із сторін призначає по одному члену зі своїх громадян, а три інших — за загальною згодою сторін із громадян третіх держав. Деякі двосторонні договори передбачають інший чисельний склад погоджувальних комісій, наприклад, з трьох або семи осіб. Проте основне призначення погоджувальної процедури полягає в тому, щоб залучити до участі в розв'язанні конфлікту компетентну комісію і з її допомогою досягти примирення сторін. Застосування погоджувальної процедури передбачають такі міжнародні договори, як Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р., Віденська конвенція про право- наступництво держав щодо договорів 1978 р., Конвенція ООН з морського права 1982 р. та ін.

108. Поняття міжнародного арбітражу

Міжнародний арбітраж — це третейський суд для розв'язання спорів між державами, створений на основі угоди сторін, рішення якого мають для них обов'язкову силу.

Склад арбітражу (один суддя-арбітр або декілька), порядок його діяльності, а також підлягаючі застосуванню норми права визначаються угодою сторін у спорі, що іменується компромісом.

Арбітраж завжди формується з непарного числа членів, один із яких є суперарбітром або головою.

Іноді арбітраж складається з одного арбітра.

Загальний акт про мирне вирішення міжнародних спорів 1949 року встановив, що якщо сторони не погодяться про інше, то арбітраж буде складатися з п'яти членів. Сторони можуть призначити по одному члену зі своїх громадян, два другі третейських судді і супер-арбітр обираються ними за згодою з числа громадян третіх держав.

Якщо в компромісі не сказане інше, арбітри повинні застосовувати норми, зазначені в статті 38 Статуту Міжнародного Суду ООН. У резолюції 1958 року Генеральна Асамблея ООН рекомендувала державам брати до уваги зразкові правила арбітражного розгляду, підготовлені Комісією міжнародного права.

У Гаазі знаходиться і діє Постійна палата третейського суду, її адміністративна рада, що складається з міністра закордонних справ Нідерландів і дипломатичних представників країн-учасниць. У Палаті є список міжнародних арбітрів, із котрого держави вибирають собі арбітра для розгляду і вирішення справ. Національна група арбітрів складається з 4 чоловік. Ці арбітри вправі висувати кандидатів для обрання в члени Міжнародного Суду.