21. Морфологія як наука. Стилістичні можливості морфологічних засобів стилістики

Це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови. Морфологія разом з синтаксисом є частинами граматики — науки, що вивчає граматичну будову мови. Це вчення про будову та граматичні класи слів (частини мови), граматичні категорії і систему їх словозміни. У граматичній системі слово є максимальною та основною морфологічно значеннєвою одиницею (одиницею-конструкцією, оскільки складається з менших одиниць-морфем), а морфема — мінімальною.

Морфологічні категорії: частина мови, рід, число, відмінок.

Морфологічні синоніми – це граматичні форми того самого слова, які розрізняються засобами граматичного вираження: повні форми (дрібний, дрібная, дрібноє, дрібнії) та стягнені форми прикметників (дрібен, дрібна, дрібне, дрібні).

Стилістичні можливості окремих морфологічних категорій

1. Категорія роду: В офіційно-діловому мовленні перевага надається формам чоловічого роду навіть при наявності жіночих відповідників, напр., лікар Надія Іванчук. Форми з –ка вживаються в художньому , публіцистичному та розмовному стилях. Найабстрактнішим є середній рід, найчастіше вживаний у науковому стилі , де не допускаються варіантні форми. Ширшими є можливості цієї категорії у художньому та розмовному стилях. За їх допомогою можна створити пестливий (ласкавий) тон, відтінок, співчутливе, прихильне чи навпаки зневажливе ставлення, а також дитяче сприйняття світу. Найчастіше середній рід використовують при створенні негативних характеристик, зневажливого ставлення, іноді відтінок таємничості (воно, щось, якесь).

2. Категорія числа: Офіційно-діловий стиль надає перевагу іменникам, що вживаються лише в однині (запровадження, скасування) чи лише у множині (кадри, ресурси, фінанси), натомість науковий стиль використовує специфічну множину речовинних іменників на позначення видів, сортів, ґатунків речовин. У художньому стилі така множина є засобом експресії чи масовості (чаї, кави; шумлять пшениці, жита). Пошана позначається 2-ою особою множини займенників та дієслів (Чому ви мені не вірите? Чому ви мені не вірили?). Вислови на зразок Ви казав..., Ви була... не відповідають літературній нормі, є ознакою просторічності мовлення. Один із варіантів (розмовний) – множинні форми займенників та дієслів у сполученні з одниною іменника (мої тато, мої мама). Існує і пошана однини – звернення до визначних сучасників, історичних осіб, для висловлення шанобливості, піднесеності, напр.: Будеш, батьку, панувати.

3. Ступені порівняння та розряди прикметників: Офіційно-діловий та науковий стилі використовують переважно відносні прикметники (надзвичайний, повноважний, дипломатичні стосунки). Навіть якісні прикметники термінологізуються і переходять у розряд відносних (білі та червоні порічки – різновид смородини, білий та червоний тут терміни, тому вони належать до відносних прикметників). Значна кількість термінів утворюється за допомогою іменникових означень, напр., Міністерство закордонних справ, обмін речовин. Проста форма вищого та найвищого ступеня порівняння прикметників нейтральна й використовується у всіх стилях (приваблива дівчина – більш приваблива). Складена аналітична форма має відтінок книжності, тому вживається паралельно з простою в офіційно-діловому й науковому стилях. Різні ознаки створюються також за допомогою префіксів арх-, гіпер-, над-, ультра-, які в офіційно-діловому та науковому стилях мають нейтральне та в художньому та публіцистичному емоційно-експресивне забарвлення.

4. Стягнені і нестягнені форми: Нормативними та звичайними є повні форми прикметників. Короткі та нестягнені форми прикметників (чи займенників) характерні для народної творчості та української поезії 19-ого – початку 20-ого ст. Вони надавали урочистого чи інтимного відтінку й підтримували ритміку та мелодичну вірша, проте ніколи не переважали в жодному стилі.

5. Інші стилістичні засоби морфології: Художній та розмовний стилі ширше послуговуються дієсловами, а науковий і офіційно-діловий – іменниками. У науковому стилі дієслово має якісне значення, тобто означає постійну властивість предмета, та в художньому має динамічний характер. Займенники можуть виступати як частки і надавати мовленню експресії. Емоційності та експресивності надають зменшено-пестливі форми іменників та прикметників. До речі, стилістика мови використовує взаємозаміну особових займенників (наприклад, замість виразу Ми зробили використовується Нами зроблено, Ми вважаємо - нам здається і т.д.)

Існує також такий стилістичний засіб морфології як транспозиція — це перенесення, наприклад час може замінюватись іншим, і маючи форму одного часу, означати інший. Наприклад «Я завтра їду до Києва» — говориться в теперішньому часі про майбутнє.