- •Запитання до заліку (3 курс, 6 семестр)
- •1. Фразеологія як наука. Поняття «фразеологічна одиниці». Властивості фразеологічних одиниць. Формальні та лексико-семантичні ознаки фразеологізмів.
- •2. Класифікація фразеологізмів за ступенем мотивації, за походженням, за функціонуванням.
- •3. Логіко-понятійні, образні, предикативні та непредикативні мовні одиниці
- •4. Афористика. Групи афоризмів: фольклорні та книжково-літературні
- •5. Стилістичні функції афоризмів
- •6. Індивідуально-авторські фразеологізми
- •7. Трансформація фразеологізмів
- •8. Сфера функціонування трансформованих фразеологізмів
- •9. Способи трансформації
- •10. Узагальнення стилістичних засобів фразеології. Аналіз між стильових та функціонально закріплених фразеологізмів
- •11. Класифікаційні ознаки префіксів та суфіксів. Властива їм синонімія та омонімія. Стилістична забарвленість.
- •12. Суфікси позитивної та негативної оцінки
- •13. Іменниковий словотвір: стилістичні можливості
- •14. Прикметниковий словотвір: стилістичні можливості
- •15. Дієслівний словотвір: стилістичні можливості
- •16. Прислівниковий словотвір: стилістичні можливості
- •17. Апофонія у формотворенні та словотворенні
- •18. Оказіоналізми
- •19. Стилістичні функції оказіоналізмів — розкрито у попередньому питанні.
- •20. Оказіональні іменники та дієслова
- •21. Морфологія як наука. Стилістичні можливості морфологічних засобів стилістики
- •22. Структурно-функціональна модель іменника. Категорії числа, роду, відмінку іменника з точки зору стилістики
- •23. Короткі та повні форми прикметника, стягнені та нестягнені форми, ступеневі порівняння: стилістичні настанови
- •24. Стилістичні можливості займенників та числівників
- •25. Омонімічне функціонування займенників
- •26. Стилістичні можливості дієслівних категорій (часу, способу, особи). Транспозиція категорій
- •Запитання до іспиту (3 курс, 5 семестр)
- •13. Взаємопроникнення стилів
- •14. Мовний знак (визначення, класифікації) та його особливості
- •15. Словесний знак. Етапи становлення словесно-мовного знаку. Схема словесно-мовного знаку Зарицького
- •16. Парадигматичні та синтагматичні властивості мовного знака. Ас. Дуалізм Карцевського
- •21. Стилістика як вчення про культуру мови та мовні прикраси.
- •22. Загальнолітературна (загальнонаціональна) та літературна мови. Позалітературні компоненти.
- •23. Визначення поняття «суржик». Механізми творення. Функціонування в різних стилях. Стилістичні функції
- •24. Стилістичні можливості фонетики
- •25. Характеристика походження слів. Запозичені слова. Шляхи запозичення. Умови запозичення. Наукові підходи до процесів запозичення іншомовних слів
- •Запитання (4 курс, 7 семестр)
- •15. Стилістичні властивості відокремлених членів речення
- •16. Стилістичні властивості однорідних членів речення
- •17. Стилістичні можливості вставних членів речення
- •18. Стилістичні можливості звертань та вигуків
- •22. Стилістичні можливості періоду тексту
- •25. Синтаксична омонімія. Причини виникнення
- •28. Стил.Істичні можливості інверсії
- •29. Стилістичні можливості повтору (витлумачення інших стилістичних фігур. Заснованих на повторі: анафора, епіфора, рефрен тощо)
- •30. Тавтологія. Причини її появу. Неминуча тавтологія, стійкі вислови тавтологічного характеру. Стилістичні можливості тавтології.
- •31. Стилістичні можливості ампліфікації
- •32. Текст. Властивості тексту. Напруга та напруженість тексту. Різновиди напруженості. Причини напруженості.
- •1 Класифікація
- •2 Класифікація
- •3 Класифікація
- •33. Виклад та способи викладу.
- •2. Опосередкований, коли зміст викладається іншою особою.
- •34. Безпосередній спосіб викладу та його різновиди. Функціонування різновидів у стилях сучасної укр. Літ-ної мови.
- •35. Опосередкований спосіб викладу: пряма мова, вільна пряма мова, напівпряма мова, внутрішня мова, внутрішній монолог. Функціонування у стилях сучасної укр. Літ-ної мови.
- •36. Модальність. Різновиди модальності
- •37. Стилізація
- •38. Розрізнення стилізації від інших дотичних до неї термінів.
30. Тавтологія. Причини її появу. Неминуча тавтологія, стійкі вислови тавтологічного характеру. Стилістичні можливості тавтології.
Тавтологія (гр. tauto «те саме», logos «слово») – повторення одного з коренів, що передбачає своєрідний акцент автора на певному явищі, яке має позитивний стилістичний ефект [19, 183]; неусвідомлюваний, мимивільний або, навпаки, навмисний повтор у межах словосполучення, речення, спільнокореневих або різнокореневих слів з тотожним чи подібним значенням [38, 677]. Такі лексичні одиниці переважно функціонують у народній творчості, а під її впливом – і в поетичних текстах. Завдання тавтології – затримати увагу на сказаному, увиразнитийого, посилити емоційність і ритмічність мови: «Із глибин-праглибин нам оця сонцевіть – / І пекуча яса, і ясна сонцезлоть...» (А. Мойсієнко) [24, 323]; «Тоді дідо рано-раненько пробудиться, / браму відчинить, ходить і нудиться...» (О. Слоньовська) [34, 31]. Аналізовані тексти засвідчують, що повторюватися можуть різні форми того самого слова, об’єднані однаковим коренем, або може відбуватися варіювання різних частин мови, пов’язаних спільністю кореневої морфеми. Наприклад, тавтологічна форма рано-раненько передусім властива українській народній творчості, наявна вона і в текстах окресленого періоду. Таке вживання закріпилося як нормативне у лексичній одиниці, «смислова надлишковість її нейтралізована поетичною експресивністю» [28, 11]. Різні за семантико-синтаксичною структурою тавтологічні сполуки можуть виконувати ті самі стилістичні функції: по-перше, вони впливають на ритміко-інтонаційну будову вірша, на мелодійність поетичної мови; по-друге, повтор спільнокореневих слів сприяє експресивності художнього мовлення, підкресленню його високого звучання порівняно з нейтральним розмовним мовленням
Тавтологія легко виявляється при читанні тексту вголос. До непомірно часто вживаним словами зазвичай ставляться який, щоб і можна. Взагалі, для появи одного й того ж слова двічі в одному абзаці повинні бути дуже серйозні причини. Наочний приклад тавтології:
Невірно: Поряд з цими ознаками є і ряд інших …
Вірно: Поряд з цими ознаками є й інші …
Тавтологічний характер мають стійкі вислови, уживані в розмовній мові: поїдом їсти, сидьма сидіти, горе горювати, усяка всячина, книжний фразеологізм святая святих. У художньому і публіцистичному стилях тавтологія може використовуватися як стилістичний засіб, котрий посилює виразність та експресивність мови, надає висловлюванню афористичності. “Карналь мав би вже давно переконатися, що належить до людей, яким щастить і в найтяжчих нещастях” (Павло Загребельний); “Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини” (Василь Симоненко); “Чи людством бути люди ще спроможні?” (Ліна Костенко); “Я знову мушу йти до Чоломбитька і... бити йому чолом” (Василь Шкляр). Отож треба розрізняти тавтологію, спричинену неувагою автора до вибору слова, і тавтологію, якої не можна уникнути або яку використовують з певною стилістичною метою.
Причина появу тавтології (невмотивований повтор) - Недостатнє володіння синонімікою мови
