25. Характеристика походження слів. Запозичені слова. Шляхи запозичення. Умови запозичення. Наукові підходи до процесів запозичення іншомовних слів

Власномовні (~90%) та запозичені ( ~10%). Частина власномовних – слова загальнослов’янського походження (барліг, боятися, багно, засмага тощо). Інша – питомі, власномовні, тобто створені в результаті розвитку української мови, утворені відповідно до законів і особливостей нашої мови. Саме вони роблять мову самобутною, відмінною від інших.

Запозичення відбувається в результаті контактування мов. У зв’яку із тривалим розподілом українських земель між іншими державами, західний регіон перебував здебільшого під впливом польської та німецької мов, східний – російської, що спричинило особливості тогочасних запозичень на цих територіях.

-латинізми, грецизми, з російської, білоруської, чеської, польської, тюркських мов.

-варваризми(від лат. – іноземний), екзотизми( від лат. чужий)

Існує 2 підходи до запозичень – пуристичний та толерантний. Останній передбачає позитивне ставлення до включення запозичених мовних одиниць у основний фонд мови, тоді як пуристичний передбачає використання лише власномовних засобів і викорінення тих запозичених елементів, що наразі присутні у мові.

Запитання (4 курс, 7 семестр)

15. Стилістичні властивості відокремлених членів речення

Відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за допомогою інтонації, а на письмі з обох боків за допомогою ком (найчастіше), рідше — тире. Відокремлюються тільки другорядні члени речення.

Відокремлені члени речення відповідають на питання: а який саме? а як саме? де саме? а коли саме? а що саме? Вони уточнюють, конкретизують попередні члени речення або виділяються для посилення їхнього змісту і значення. Відокремленими бувають другорядні члени, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що доповнює основний зміст речення, виражений головними членами: Відвага наша — меч, политий кров’ю. Нікого тут нема, крім мене й господині.

Відокремлені означення

Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від способу вираження того члена речення, до якого означення належить.

Відокремлена прикладка — це іменниковий зворот, який виступає в реченні як різновид означення.

Навкруги чорне страшне море, безодня води і гніву.

 Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вони, безталанні шукачі щастя.

Як сестра, схилилась над тобою невтомна подруга, сувора творчість.

Відокремлені додатки

Відокремлюються: додатки зі значенням включення, виключення або заміщення, що починаються словами крім, окрім, опріч, замість, за винятком, щодо, що ж до, часто, часом, завжди, особливо, навіть, хоч і: Ви здійснюєте волю Батьківщини. Все відкиньте, все забудьте, крім неї, крім обов’язку.

Зверніть увагу! Деякі додатки з прийменником замість не відокремлюються:

- замість можна замістити прийменником за: Шматочки мармуру на вулицях Помпеї колись служили замість ліхтарів (порівняйте: служили за ліхтарі);

- якщо додаток можна замінити іншим: Замість квіток шаблі, списи виблискують у долині (порівняйте: не квіти, а шаблі, списи виблискують у долині).

Відокремлені обставини

Сторож, несучи сніданок, стукнув дверима.

Повечерявши, полягали спати.

- мають прийменники незважаючи на, починаючи з, кінчаючи: Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже прудко бігає.

Я був молодий, здоровий і міг працювати не втомлюючись.

 Хвилюючись і все ще не отямившись, солдат розповідав про себе.

Уточнюючі члени речення — такі, які доповнюють, характеризують інші члени речення, звужуючи, обмежуючи їх значення, уточнюючи кількість предметів або виділення із загальної маси. Відповідають на питання: а де саме? а коли саме? а як саме? а який саме? а що саме?: Уранці, ще до схід сонця, Надійку збудив батько.

Уточнюючі члени речення в усному мовленні відокремлюються паузами, а на письмі — комами, рідше — тире: Дніпро несе Тарасові здаля — з усіх усюд — поклони і привіти.

 Людям хотілося жити, тобто творити. Людині власно звикати до всього, в тім числі й до творів мистецтва.