22. Структурно-функціональна модель іменника. Категорії числа, роду, відмінку іменника з точки зору стилістики

Іменник — це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що?

Основна синтаксична роль іменників - підмет (Ми погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).

Іменники можуть бути також: неузгодженим означенням (Рука Сашка лягла на моє плече); іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем); обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).

Морфологічні ознаки іменника

Рід: чоловічий жіночий середній; Число: однина/множина; Відмінок: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний

Рід притаманний кожному іменнику в однині. Іменники за родами не змінюються. Є іменники, які вживаються у формах як чоловічого, так і жіночого роду (зал - зала, жираф - жирафа). Деякі іменники, що позначають назви професій, хоча і називають осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду (Я - режисер, а дружина моя - бібліотекар).В українській мові зустрічаються також іменники спільного роду, у яких рід визначається за допомогою допоміжних слів (бідолаха Василь - бідолаха Марія).

Число - морфологічна ознака, яка виявляється у протиставленні однини і множини.

У множині іменники роду не мають (хлібосоли, бики, переможці) і співвідносяться із займенником вони. Більшість іменників, змінюючись за числами, мають форми однини і множини (дерево - дерева, думка - думки). Але є іменники, які вживаються тільки у однині або тільки у множині.

Відмінки. В українській мові сім відмінків, які визначаються за питаннями.

Кличний відмінок виконує в реченні роль звертання до істоти (уособленого предмета), він не пов'язується з іншими словами за допомогою запитання. При звертанні не запитується хто? що? кого? чого?, а вказується на особу формою займенника ти (ви) у будь-якому випадку (Марино, а уроки ти зробила?).

Змінювання іменника за відмінками дає йому можливість зв’язуватися з іншими словами у реченні. Називний відмінок - початкова форма іменника. Він називається прямим. Інші відмінники називаються непрямими.

23. Короткі та повні форми прикметника, стягнені та нестягнені форми, ступеневі порівняння: стилістичні настанови

Повні й короткі, стягнені й нестягнені форми прикметників

Деякі якісні прикметники чоловічого роду в називному й знахідному відмінках можуть мати, крім повної (зелений, повний), ще й коротку форму (ясен день, красен лицем). Короткі прикметники мають нульове закінчення.

Прикметники жіночого, середнього роду та множини в називному й знахідному відмінках мають, крім звичайної стягненої (висока, високе, високі), можуть мати нестягнену форму (високая, високую).

Короткі та нестягнені форми прикметників вживаються здебільшого в поетичному стилі мовлення: Стоїть гора високая, а за нею вища.

Ступені порівняння прикметників

Якісні прикметники мають два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Виший ступінь порівняння вказує, що ознака властива одній людині чи одному предмету більшою мірою, ніж іншим: красивіший, молодший, більший, гостріший, кращий, світліший, весегіший, мудріший, суворіший, легший, добріший.

Найвищий ступінь порівняння вказує на найвищу міру вияву ознаки предмета й утворюється додаванням до вищого ступеня префікса най-: найближчий, найдорожчий, найкрасивіший, найвеселіший, найцінніший. Форма найвищого ступеня може підсилюватися частками як, що, які з прикметниками пишуться разом: якнайбільший, якнайменший, якнайкращий, щонайзручніший.

Аналітичні форми вищого ступеня прикметників утворюються за допомогою слів більш, менш (менш зручний, більш здібний), найвищого - додаванням до форми звичайного ступеня слова найбільш (найбільш приємний, найбільш веселий). Вони характерні для ділового мовлення. Прикметники вищого і найвищого ступенів відмінюються за родами, числами і відмінками.